Будничное
Зміюка
zmijuka
Смешно и нелепо, но все начинает терять смысл, когда люди идут на компромисс в каких-то мелочах. Все эти компромиссные моменты скатываются в огромный снежный ком и порождают довольно неприглядный результат, который, впрочем, никому не интересен. И не странно, если он не интересен тому, от кого исходит. Я, в частности, о тексте. «Так все говорят» и «Так тоже можно». Шикарно.
Школьные годы — безнадежная потеря времени. Высшее учебное заведение — скитания в пустыне. Не уверена, что такие люди до конца понимают, чем (и зачем) занимаются по жизни.

Я протерла екран ноутбука
Зміюка
zmijuka
...Він такий чистий, що хочеться плакати!

РедБул шот творить чудеса...

Щодо побічних ефектів: у голові полонез Огінського... Майн гот, не люблю його з музичної школи. І приводу не було згадати, але тепер він від мене не відчепиться.

Лекцію Псісосьтрауся тридцять сьому...
Зміюка
zmijuka
...скасовано. Ваш любімий прохвесор страждає від нападів агресії та зривається на всіх і всьому.

До речі, фільм хороший. Якщо раптом не бачили - Sucker Punch.

Дарагайа рєдакцийа
Життя - це біль...
zmijuka
Більш ніж два тижні тому мама зламала ногу. В трьох місцях. Колінний суглоб. Важкий випадок. І руку в двох місцях, але то таке... Коротше, невдала поїздка на лісапеді. Мама не знала (і ми теж), що найстрашніше попереду: вся могутність і блиск української блмедицини розверзлися гузномтартаром перед нами. Як би сказати... Ну так щоб толерантно і лаконічно це описати, то корупція, некомпетентність, пофігізм, маразм змішалися в різних персонажах у різних пропорціях.ОхуЗдуріти, який це пизжах.

Пирогово
Макарена
zmijuka
Вчора мінімум два будинки на Оболоні лишилися без світла. І без інтернету. Зате Сергійчик влаштував світломузику за допомогою ліхтарика і бороди. Аватарівські спецефекти до такого рівня мистецькості не дотягують.
Вранці пішли гуляти в Пирогово.Collapse )

Лекція Псісосьтрауся тридцять шоста...
Псісосьтраусь
zmijuka
А знаєтє лі ви, уважаємі любітєлі харошей жизні, що чхати небезпечно? Щойно в експериментальному середовищі було зафіксовано факт смертельно небезпечного чхання. Раджу вам замислитися над тим, чи варто з таким полегшенням переживати чхальний рефлекс, адже так і до струсу мозку недалеко.
Під час проведення експерименту жоден піддослідний не постраждав, що, звісно, ніхто ніяк перевірити не зможе... Але я вас запевняю.

Пишу диплом
Життя - це біль...
zmijuka

Піу-піу.
Зміюка
zmijuka
Мої сусіди - найкращі. Через їх ремонти ми позбавлені спокою. Тато каже, що то люблячий чоловік висвердлює величезний напис дюбелями на стіні "Настя, я тебя люблю!!!", а у мене час від часу то опускається, то вигинається стеля; мама поквапилася підрізати двері, які почали шкребти по підлозі, а тепер стеля стала на місце і під дверима утворилася велика крива щілина. Це ті сусіди, що над нами поверхом вище.
Нижче живе вскормльонний в неволі наркоман, який іноді приходить до нас поспілкуватися. Ми двічі викликали міліцію і він лишив у нас на дверях пару вмйатин. Його тато - майстер на всі руки... до першої чарки. Коли вип'є, зникає надовго.
Поряд живе алкоголічка, яка любить поділитися зі мною правдой жизні. Вона мене емоційно ґвалтує, тримаючи міцно за руку, що фіг вирвешся, і обіцяє мені світле майбутнє.
Навпроти живуть двоє хлопців, у них у квартирі любительська студія звукозапису, де хтось із них у першій половині дня під супровід синтезатора співає пісню "Україно" Тараса Петриненка, багато разів підряд і дуже фальшиво, аж сльози навертаються. Нещодавно ж вони також почали робити ремонт і все будівельне сміття вони складають нам на радість в коридорі. Виносити його ніхто і не думав.
А сьогодні хтось з місцевих дикунів зірвав коридорні двері з петель, які, до речі, і так не могли похвалитися характеристиками міцності, бо їх робив Майстер на всі руки до першої чарки.
Мой дом - моя крепость. Коли я приходжу додому, я потрапляю на фронт.

Пьо: прогулянка
Життя - це маятник...
zmijuka

+3Collapse )

Сюжет фільму
Життя - це біль...
zmijuka
- Ну і тут, коротше, харьосічка переламав злому руки, ноги...
- Капєсічко...

Записки зеленого апосюма, No 9
Апосум
zmijuka
1. Вже другий день я являю собою особу без громадянства (мене можуть депортувати з планети, якщо знайдуть);
2. мабуть, наразі я не проти депортації.

Пьо
Птушка...
zmijuka

Перший досвід фотографування Пьо. Фотоапарат він сприйняв поблажливо і з гідністю майбутньої супермоделі.
І до речі, він вміє почесати за вухом ногою, ага :)

Сумашествіє
Лібка
zmijuka
Третій день бігаємо по мережі в Neverwinter Nights. Щойно збереглися - гра заглючила і видалила сейв. Після цього нам треба два дні відпочинку. Як мінімум.

Хор мальчиков-зайчиков
Апосум
zmijuka

Йаножка.

Пи. Си. Йапідступне.

Діалог
Життя - це маятник...
zmijuka
- А что если мы выйдем сейчас за ворота института, а потом нам не захочется возвращаться?
- Исключено. Есть такое понятие как "надо". Нам его прищемили в детстве.

(Ци) Свєта

Це джерело натхнення на цей тиждень.

Він готує :)
Апосум
zmijuka
Він - це шеф-кухар.
Ну хіба ж не золотце!Collapse )

Коротко, одним реченням
Псіса...
zmijuka
В цю темну пору в ході однієї розмови у скайпі були безстижо застукані нескромні думки про несамовите, але ретельно приховуване бажання легенького струсу світу (розглядаються будь-які варіанти, втім, основною вимогою є нестабільність екологічної складової), що має призвести до глобального перевороту у поступі суспільства: зміни цінностей, пріоритетів, звичаєвості; за умови, коли струс світу виявиться не таким вже й легеньким, і ми попрощаємося з нашими вірними електронними друзями (мобільні телефони, комп'ютери, інтернет - крім того очевидно, що це тільки верхівка айсберга), ці перетворення відкинуть нас на кілька століть назад у аграрну цивілізацію з натуральними обмінами та величезними сім'ями, і навіть тоді відбудуться ті самі докорінні зміни, які декого змусять пожалкувати про недалекоглядність, декого позбавлять зухвалості, декому вкотре відкриють очі на красу планети, декого залишать у відчаї на роздоріжжі, в будь-якому разі змусять людей припинити займатися дурницями і почати робити реальні речі, хай навіть розбудовуючи все з нуля.

Для відповідного настрою: 1. Элвин Тоффлер. Третья волна. 2. Александр Бард, Ян Зодерквист. Нетократия.

Зупиніть літак, я вийду...
Псіса...
zmijuka
Дорогенький Діду Морозе!

Йа знаю, що до Нового року далеко, і розумію, що вела себе не завжди добре, але(!) у мене є виправдання (які хочеш, широкий асортимент). Зроби, будь ласочка, добу на 48 годин і тиждень на 14 днів. Буду вдячна.

З повагою і найкращими побажаннями, Таня

Пи. Си. Це винятково на благо людства!

Распісаніє прєдмєтаф
Псісосьтраусь
zmijuka
Я навіть не знаю, що сказати, шановні мої любітєлі хорошої жисті...

Отак дивився б на вас і дивився...

Я міг би придумати якусь неправдоподібну відмазку на тему "Чо я не читав лекцій так довго", але не буду.

Розповім правду, все як на духу...

Одного ранку я прокинувся головою у смітнику і зрозумів, що я не знаю, хто я. Чи я здзів токсичне насікоме, чи отруйну пічєньку, не знаю, але це була стовідсотково амнезія. Поки я наново знайомився зі своєю прекрасною особистістю, зйасувалося, що у мене є брат-близнюк, про якого мені ніколи ніхто не казав (не хвилюйтеся за ориґінальність і неповторність вашого улюбленого професора, брата я виміняв на новий паспорт... довго розповідати). Так що всьо. Скоро начитка, канікули зінд цу енде. Ауф Відерзеєн сун.

Записки зеленого апосюма, No 8
Апосум
zmijuka
Коли ледь не цілодобово витріщаєшся на екран комп'ютера, потім дуже проблематично відпочити. Після ночі сканування, набору, друкування можна відчути втому, але при цьому все одно не впадеш безсило на ліжко і не заснеш. Ні-і-і... витріщатимешся у стелю пересохлими очима ще дуже довго, маритимеш про кернінгові пари і прикидатимеш, коли прокинешся - ввечері чи вночі. І все це без найменшого задоволення. Це спустошує.

Факь
Життя - це біль...
zmijuka
Сьогодні девйате січня 2010 року. Я не помиляюся? Я точно не помиляюся? Мляць! У розпорядженні нашого доблесного ректора сказано, що цієї суботи у нас вівторок, щоправда, це неможливо, оскільки цього не може бути, бо в інсцітуці і бути нікого не може. Я ідіот! Ну як я не здогадалася, що саме ця з субот відпрацювань є вихідним?! На біса мені присилали домашки на КСС, і навіщо я їх сама робила (відпрацювання за день, коли лекції не могло бути, бо залікова сесія відмінила автоматично усі лекції)?
Я
Невимовно
Зла

Wunderschön!
Макарена
zmijuka
1. Наразі мене мучить пристрасть до нумерованого списку.
2. Як можна виправити "центробіжний" на "відцентровий", а "германський" замість "німецький" лишити?! Я іноді буваю така "уважна"...
3. Модульна сітка править світом. Світ пручається, але модульна сітка все одно володіє його душею.
4. "Аватар" у 3D - це диво! Я в захваті. Краса!
5. Травіан - добровільний невроз.
6. Янукович жжот! Після його чотиригодинної доповіді можна заробити крепатуру від сміху.

Лекція Псісосьтрауся тридцять п'ята...
Псісосьтраусь
zmijuka
Знаєтє лі ви, любітєлі хорошої жизні, що нам тепер робити?
...Коли Україна стала знімальним майданчиком для фільму "Український штам: апокаліпсис"...
...Коли кандидати в президенти змагаються за право бути в головній ролі цього фільму (як супергерої чи месії)...
...Коли люди цілий день ходять в масках, які просиріли і віддають їхнім ніздрям усі зібрані мікроби, що тільки можна знайти в повітрі...
...Коли з дверей аптек стирчать довжелезні стрічки черг...
...Коли в метро на тебе витріщається тьотя, яка боїться заразитися...
...Коли всі школи та університети закрилися на три тижні...
...Коли всі концерти, виставки та вистави не відбудуться...

...

Поки
Просто зараз
На телеекранах ваших телевізорів
Ви
Дивитеся
Панічну нісенітницю...

...Ваш улюблений професор (не зважаючи на тритижневі канікули), спокійнесенько, у доброму настрої, розповідає вам, як вижити в цьому абсурді, мої віддані і найкращі студенти.
По-перше, радійте, що у вас канікули. По-друге, завважте, що жоден університет, навіть сотого рівня акредитації (на відміну від мене), не надасть вам можливості навчатися дистанційовано в екстремальних умовах (це все їх моральна застарілість). По-третє, робіть те, що і завжди робили (часник і цибуля, цитрусові та інші вітамінчики). По-четверте, насолодіться сповна абсолютно однорідною френдстрічкою. По-п'яте, будьте щасливі, радійте тому, що ви не повелися на вірус залякування.

Пи. Си. Крик радості.
Пи. Пи. Си. Цей пост - плюсодин. Данина моді та крокування в ногу з часом.
Пи. Пи. Пи. Си. Я також вислухаю усі ваші запитання, зауваження (ха-ха) та думки в коментарях.

А чого у тебе вухо?!
Зміюка
zmijuka
Не люблю запізнюватися, але так вже вийшло сьогодні. Прибігаю на лекцію, аж виявляється, що її відмінили, бо приїхав Леонід Парфьонов (автор програми "Намедни") і просто зараз дає прес-конференцію в актовій залі. Видавців попереджають в останню чергу, зазвичай готуються (а отже, в курсі) до всіх пресух журналісти. Коротше, заходимо ми до зали, де Парфьонов відповідає вже на чиєсь запитання... На сцені ряд столів і ряд стільців, на них падає світло, але Парфьонов сидить за куцим, ледь не похідним, столом перед цим усім нагромадженням, йому нема як рівно поставити ноги. Обличчя Парфьонова в тіні, три фотокора бігають з одного краю зали на інший і безперервно фотографують гостя. Ми сідаємо на останні ряди і намагаємося почути запитання. Замість того, щоб організувати два мікрофони для журналістів, щоб питання ставили по черзі, щоб їх було чути, все пустили на призволяще. Це була чудова імпровізація: Парфьонов на табуретці і ліс невпевнених рук. Ті, кому надавали слово, ще вагалися кілька секунд, перш ніж перейти до постановки питання. Парфьонов нервувався через це, а ще трохи дратувався через зміст запитань. Уривки:
- Как Вы относитесь к тому, что в 2004 году Вас уволили с НТВ?
- А как я должен к этому относиться? Ну уволили, и что? <...>

- Как вы относитесь к году Вашего рождения в контексте Вашей книги?
- Как отношусь? Я 60-го года рождения. Я его вообще не включил в книгу, поскольку шестидесятые начинаются с 61-го, а 60-ый - это еще пятидесятые. <...>

- Не считаете ли Вы, что Ваша книга может исполнять функцию учебника?
- А с чего вы взяли, что учебник это что-то очень полезное? К этому не стоит стремиться. Вы вот помните, командующих русской армией в войне 1812 года? Нет? Вот видите, учебник вам не помог. <...>

- А Вы что, не понимаете по-украински?
- А вы говорите по-болгарски? (Далее монолог на болгарском).

- Как вы относитесь к тому, что Ваш бывший коллега, Савик Шустер, работает теперь на украинском телевиденье?
- А я должен и к этому как-то относиться? Это его личная инициатива. <...>

- Вы хотите работать в Украине?
- Меня с Украиной ничего не связывает, я не смогу работать на Украине (видите, я даже не могу сказать "в Украине"), потому что я не живу здесь, не знаю языка, не разбираюсь в ситуации. Это не мое. Моя родина - Россия. И я уже там работаю. Никто меня сюда не приглашал. <...>

Такою була переважна більшість запитань. Відповіді були стриманими, але розчарування Парфьонову приховати не вдалося. Особливо коли він попросив увімкнути "эту байду" - косо налаштований проектор і запустити відео з диску. Відеофайл сіпали хвилин зо 20 у Віндовз Медіа Плеєрі, але ми бачили тільки чорний екран, потім відкрили Медіа Плеєр Класік. Ми побачили відео, але звуку не було. Гість попросив запустити відео ще раз, поки він вислухає ще одне запитання. І коли вже ми почули звук, він попросив зачекати до кінця відповіді. Коли ми почали дивитися сюжет про Гоголя, стало зрозуміло, що завдяки освітленню в залі, ми мало що побачимо. Тоді Парфьонов попросив вимкнути світло. По закінченню ролика світло таки вимкнули. Це Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Соромно.

Бумеранг
Псіса...
zmijuka
Рано чи пізно я завжди повертаюся до мого жж. Навіть коли земля тікає з-під ніг.
17 жовтня стало плавучим острівком земної тверді. mors_immortalis змінила прізвище, хі-хі :) І з цього приводу молодятам мої найкращі побажання. Два дні свята, а потім повернення в будні:


Seriously?!
Зміюка
zmijuka
Ось вона, віра у певний стан речей... Вона така ж, якою була вчора, і позавчора, і рік тому, її цілком можна усвідомити, проте вона зазнає змін. Раптом ти помічаєш, що навколо тебе не люди, а риби. Вони дивляться. Вони мовчать. Дехто кліпає. Вони переважно всі холоднокровні. Ну а я теж у цьому акваріумі, і вода виштовхує мене на поверхню, але не надто сильно, тому я вишу десь посередині наявного об'єму води, і до мене липнуть перелякані очі риб. Вони сіпаються, вони завжди відкриті. Тому, певно, вони не мертві, ну але й не дуже живі.
Серед цієї перенаселеної рибами тиші хочеться кричати і викидати рибу з води. Цілком природно, що вона має після такого інциденту еволюціонувати в якесь членистоноге звірятко, в мавпочку, австралопітека, гомо еректуса, а потім в гомо сапіенса. Але Хтось з надлишком добра (це приклад ведмежої послуги) повертає рибу додому - у воду. Опісля можна припустити, що ця риба не повернулася додому, а зайшла в гості. Тоді вона, вважайте, втратила свій дім. Риба-бомж все одно сама по собі не зникне і не переродиться, тому вона лишається у воді так, що я її знову бачу, і у мене виникає переповнююче почуття нетерпимости, адже ми з рибою-бомжем в такому собі буфері сидимо, разом. І наші віри у певний стан речей кардинально відрізняються.

Заголовок нав'язливо-нервового змісту
Апосум
zmijuka
Пост, що містить нервовий сміх, переданий плутаною мовою, з купою опечаток. Істерична розповідь про якісь нікому не цікаві дрібниці зі згадкою про кротів. Видалені під час вимушеного чаювання слова-вигуки з великою кількістю знаків. Релакс наприкінці посту.

Лекція Псісосьтрауся тридцять четверта...
Псісосьтраусь
zmijuka
Ой, дорогесенькі! Я так сильно патірялся, що патірял те місце, де я востаннє купував молочний коктейль... Пробачте за непередбачувану відпустку вашого улюбленого професора. Розумієте, жага до пригод і форс-мажорні обставини є вагомою причиною моїх прогулів власних лекцій. Але ми все надолужимо!

Знаєтє лі ви, уважаємі любителі хорошої жизні, що цього літа професор Псісосьтраусь міг померти, і його пірця могли безпомічно розтріпатися по невисоких, але твердих і доволі гострих горах Криму. О, я вперше був у Криму, і це було awaysome! amazing! and so on! Я зіткнувся з ксенафобією, шовінізмом, скелетом вбитої лисички, богомолом Девідом Блейном, другим богомолом Девідом Блейном (бо перший - нині покійний)... О, а ще я двічі відвідав Львів. Перший за цей рік візит до Львова був awaysome! amazing! and so on! А другий - "Ну його до біса цей алкотреш, I'm simply doing my job". Мушу зізнатися, життя заграло новими барвами, особливо з початком нового навчального року, але про це пізніше.

Організма
Псіса...
zmijuka
Ми з нею порадились і вирішили, що більше не будемо так робити. Ну його до біса!
Довгий занудний пост особистого характеруCollapse )

9/100 - Я вже перемогла в грі 100 днів 100 постів :)

Клей на клавіатурі
Псіса...
zmijuka
Акція "Сто днів - сто записів" триває. Просто у мене стався черговий відгул від жж. Іноді шоколад теж набридає (о, не звертайте уваги на ці кащунственні слова!).
Чим далі вчуся, тим менше працюю, і тим кращі в мене оцінки. Залікова сесія протікає стрьомно і нестримно (алітерація, бггг), ми потихеньку злітаємо з котушок і вбиваємо свої кволі нервові клітини об жосске недосипання. Пиво розвозить невиспаний організм - і сесія протікає ще нестримніше. Майн гот, коли я востаннє писала про сесію?
Останнім часом я заспокоюю людей. Люди полегшено усміхаються.
Приводом до створення цього поста послужили дві причини:
1. Я сиджу і дивлюся на ножиці, клей, кіпу журналів, і на деформований від безкінечного вклеювання всякої біліберди зошит. Я не можу себе змусити займатися знову цими дурницями. Ні, це не урок образотворчого мистецтва у школі, це практична стилістика сучасної української мови. Я вишу в травіані і досягну там немалих успіхів - усе через що - через прокрастинацію (sakhno_ju викладала якось однойменний мультик Джонні Келлі): Прокрастинація, це коли ви 30 хвилин обираєте ручку, а потім ще 10 хвилин її розписуєте.
2. Скориставшись небажанням різати і клеїти, хочу показати вам перший номер езіну "Експериментальне видання імені Швайпольта Фіоля". Ми його створили в рамках факультативу і, можливо, вперше вийшли за межі стереотипів щодо студентських видань.


8/100

?

Log in