Знаєтє лі ви, любітєлі хорошої жизні, що нам тепер робити?
...Коли Україна стала знімальним майданчиком для фільму "Український штам: апокаліпсис"...
...Коли кандидати в президенти змагаються за право бути в головній ролі цього фільму (як супергерої чи месії)...
...Коли люди цілий день ходять в масках, які просиріли і віддають їхнім ніздрям усі зібрані мікроби, що тільки можна знайти в повітрі...
...Коли з дверей аптек стирчать довжелезні стрічки черг...
...Коли в метро на тебе витріщається тьотя, яка боїться заразитися...
...Коли всі школи та університети закрилися на три тижні...
...Коли всі концерти, виставки та вистави не відбудуться...

...

Поки
Просто зараз
На телеекранах ваших телевізорів
Ви
Дивитеся
Панічну нісенітницю...

...Ваш улюблений професор (не зважаючи на тритижневі канікули), спокійнесенько, у доброму настрої, розповідає вам, як вижити в цьому абсурді, мої віддані і найкращі студенти.
По-перше, радійте, що у вас канікули. По-друге, завважте, що жоден університет, навіть сотого рівня акредитації (на відміну від мене), не надасть вам можливості навчатися дистанційовано в екстремальних умовах (це все їх моральна застарілість). По-третє, робіть те, що і завжди робили (часник і цибуля, цитрусові та інші вітамінчики). По-четверте, насолодіться сповна абсолютно однорідною френдстрічкою. По-п'яте, будьте щасливі, радійте тому, що ви не повелися на вірус залякування.

Пи. Си. Крик радості.
Пи. Пи. Си. Цей пост - плюсодин. Данина моді та крокування в ногу з часом.
Пи. Пи. Пи. Си. Я також вислухаю усі ваші запитання, зауваження (ха-ха) та думки в коментарях.

Не люблю запізнюватися, але так вже вийшло сьогодні. Прибігаю на лекцію, аж виявляється, що її відмінили, бо приїхав Леонід Парфьонов (автор програми "Намедни") і просто зараз дає прес-конференцію в актовій залі. Видавців попереджають в останню чергу, зазвичай готуються (а отже, в курсі) до всіх пресух журналісти. Коротше, заходимо ми до зали, де Парфьонов відповідає вже на чиєсь запитання... На сцені ряд столів і ряд стільців, на них падає світло, але Парфьонов сидить за куцим, ледь не похідним, столом перед цим усім нагромадженням, йому нема як рівно поставити ноги. Обличчя Парфьонова в тіні, три фотокора бігають з одного краю зали на інший і безперервно фотографують гостя. Ми сідаємо на останні ряди і намагаємося почути запитання. Замість того, щоб організувати два мікрофони для журналістів, щоб питання ставили по черзі, щоб їх було чути, все пустили на призволяще. Це була чудова імпровізація: Парфьонов на табуретці і ліс невпевнених рук. Ті, кому надавали слово, ще вагалися кілька секунд, перш ніж перейти до постановки питання. Парфьонов нервувався через це, а ще трохи дратувався через зміст запитань. Уривки:
- Как Вы относитесь к тому, что в 2004 году Вас уволили с НТВ?
- А как я должен к этому относиться? Ну уволили, и что? <...>

- Как вы относитесь к году Вашего рождения в контексте Вашей книги?
- Как отношусь? Я 60-го года рождения. Я его вообще не включил в книгу, поскольку шестидесятые начинаются с 61-го, а 60-ый - это еще пятидесятые. <...>

- Не считаете ли Вы, что Ваша книга может исполнять функцию учебника?
- А с чего вы взяли, что учебник это что-то очень полезное? К этому не стоит стремиться. Вы вот помните, командующих русской армией в войне 1812 года? Нет? Вот видите, учебник вам не помог. <...>

- А Вы что, не понимаете по-украински?
- А вы говорите по-болгарски? (Далее монолог на болгарском).

- Как вы относитесь к тому, что Ваш бывший коллега, Савик Шустер, работает теперь на украинском телевиденье?
- А я должен и к этому как-то относиться? Это его личная инициатива. <...>

- Вы хотите работать в Украине?
- Меня с Украиной ничего не связывает, я не смогу работать на Украине (видите, я даже не могу сказать "в Украине"), потому что я не живу здесь, не знаю языка, не разбираюсь в ситуации. Это не мое. Моя родина - Россия. И я уже там работаю. Никто меня сюда не приглашал. <...>

Такою була переважна більшість запитань. Відповіді були стриманими, але розчарування Парфьонову приховати не вдалося. Особливо коли він попросив увімкнути "эту байду" - косо налаштований проектор і запустити відео з диску. Відеофайл сіпали хвилин зо 20 у Віндовз Медіа Плеєрі, але ми бачили тільки чорний екран, потім відкрили Медіа Плеєр Класік. Ми побачили відео, але звуку не було. Гість попросив запустити відео ще раз, поки він вислухає ще одне запитання. І коли вже ми почули звук, він попросив зачекати до кінця відповіді. Коли ми почали дивитися сюжет про Гоголя, стало зрозуміло, що завдяки освітленню в залі, ми мало що побачимо. Тоді Парфьонов попросив вимкнути світло. По закінченню ролика світло таки вимкнули. Це Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Соромно.

Рано чи пізно я завжди повертаюся до мого жж. Навіть коли земля тікає з-під ніг.
17 жовтня стало плавучим острівком земної тверді. mors_immortalis змінила прізвище, хі-хі :) І з цього приводу молодятам мої найкращі побажання. Два дні свята, а потім повернення в будні:

Ось вона, віра у певний стан речей... Вона така ж, якою була вчора, і позавчора, і рік тому, її цілком можна усвідомити, проте вона зазнає змін. Раптом ти помічаєш, що навколо тебе не люди, а риби. Вони дивляться. Вони мовчать. Дехто кліпає. Вони переважно всі холоднокровні. Ну а я теж у цьому акваріумі, і вода виштовхує мене на поверхню, але не надто сильно, тому я вишу десь посередині наявного об'єму води, і до мене липнуть перелякані очі риб. Вони сіпаються, вони завжди відкриті. Тому, певно, вони не мертві, ну але й не дуже живі.
Серед цієї перенаселеної рибами тиші хочеться кричати і викидати рибу з води. Цілком природно, що вона має після такого інциденту еволюціонувати в якесь членистоноге звірятко, в мавпочку, австралопітека, гомо еректуса, а потім в гомо сапіенса. Але Хтось з надлишком добра (це приклад ведмежої послуги) повертає рибу додому - у воду. Опісля можна припустити, що ця риба не повернулася додому, а зайшла в гості. Тоді вона, вважайте, втратила свій дім. Риба-бомж все одно сама по собі не зникне і не переродиться, тому вона лишається у воді так, що я її знову бачу, і у мене виникає переповнююче почуття нетерпимости, адже ми з рибою-бомжем в такому собі буфері сидимо, разом. І наші віри у певний стан речей кардинально відрізняються.

Пост, що містить нервовий сміх, переданий плутаною мовою, з купою опечаток. Істерична розповідь про якісь нікому не цікаві дрібниці зі згадкою про кротів. Видалені під час вимушеного чаювання слова-вигуки з великою кількістю знаків. Релакс наприкінці посту.

Ой, дорогесенькі! Я так сильно патірялся, що патірял те місце, де я востаннє купував молочний коктейль... Пробачте за непередбачувану відпустку вашого улюбленого професора. Розумієте, жага до пригод і форс-мажорні обставини є вагомою причиною моїх прогулів власних лекцій. Але ми все надолужимо!

Знаєтє лі ви, уважаємі любителі хорошої жизні, що цього літа професор Псісосьтраусь міг померти, і його пірця могли безпомічно розтріпатися по невисоких, але твердих і доволі гострих горах Криму. О, я вперше був у Криму, і це було awaysome! amazing! and so on! Я зіткнувся з ксенафобією, шовінізмом, скелетом вбитої лисички, богомолом Девідом Блейном, другим богомолом Девідом Блейном (бо перший - нині покійний)... О, а ще я двічі відвідав Львів. Перший за цей рік візит до Львова був awaysome! amazing! and so on! А другий - "Ну його до біса цей алкотреш, I'm simply doing my job". Мушу зізнатися, життя заграло новими барвами, особливо з початком нового навчального року, але про це пізніше.

Ми з нею порадились і вирішили, що більше не будемо так робити. Ну його до біса!
( Довгий занудний пост особистого характеру )

9/100 - Я вже перемогла в грі 100 днів 100 постів :)

Акція "Сто днів - сто записів" триває. Просто у мене стався черговий відгул від жж. Іноді шоколад теж набридає (о, не звертайте уваги на ці кащунственні слова!).
Чим далі вчуся, тим менше працюю, і тим кращі в мене оцінки. Залікова сесія протікає стрьомно і нестримно (алітерація, бггг), ми потихеньку злітаємо з котушок і вбиваємо свої кволі нервові клітини об жосске недосипання. Пиво розвозить невиспаний організм - і сесія протікає ще нестримніше. Майн гот, коли я востаннє писала про сесію?
Останнім часом я заспокоюю людей. Люди полегшено усміхаються.
Приводом до створення цього поста послужили дві причини:
1. Я сиджу і дивлюся на ножиці, клей, кіпу журналів, і на деформований від безкінечного вклеювання всякої біліберди зошит. Я не можу себе змусити займатися знову цими дурницями. Ні, це не урок образотворчого мистецтва у школі, це практична стилістика сучасної української мови. Я вишу в травіані і досягну там немалих успіхів - усе через що - через прокрастинацію (sakhno_ju викладала якось однойменний мультик Джонні Келлі): Прокрастинація, це коли ви 30 хвилин обираєте ручку, а потім ще 10 хвилин її розписуєте.
2. Скориставшись небажанням різати і клеїти, хочу показати вам перший номер езіну "Експериментальне видання імені Швайпольта Фіоля". Ми його створили в рамках факультативу і, можливо, вперше вийшли за межі стереотипів щодо студентських видань.


8/100

Оскільки мишки продовжують продукуватися, нагадую про малишів-карандашів (хлопчики-дівчатко, їм по 2 місяці), які шукають маму-тата в людській подобі:
( Photos inside )

7/100

Вчора мав би бути 5/100, головною новиною якого є вагітність мишки Крьотік. З технічних причин (бо реальних зараз не пригадаю) він буде в 6/100.
Новиною 6/100 є культурна програма суботнього дня:
1. Я знов не виспалася.
2. serward став телезвіздою (раніше він був лише звіздою преси і Піднебесної Канцелірії Телепатії).
3. zelleno4ka і друзі склали нам компанію у прогулянці Києвом і походом у два музеї: Однієї вулиці (люди, там стільки буковок!) та Аптеки (тут же ми знову бачили букавкі, затарилися чаєм і милом ручної роботи - запах у нього таки сильний).
4. Афігєнно круто!

Пи. Си. Ну да, 6/100

Сьогодні я висплюсь і ніщо мені не завадить!
Нарешті!
Якщо довго не висипатися, то починаєш говорити повільніше, ніж думаєш, або мимоволі замінювати окремі випадкові слова на асоціації чи віддалені асоціації... А коли пишу - то спершу другу букву, а потім попередню, доходило навіть до неприроднього зліплення слів і буков.
Наукова конференція пройшла вельми непогано, єдине - з мінімальною популярністю і кривуватою організацією. Викладачі і студенти доповідають окремо, і це зрозуміло: доповіді студентів - баловство. І це неправильно. Але у світі багато чого неправильного. В програмі конференції зазначена одна аудиторія, сповіщають про іншу, а там пара, знаходимо вільну - там теж пара, але ми першими її зайняли (спершу ми пробували по-хорошому!). Тому нас ще й полаяли за те, що ми ведемо себе ніпазвалітєльно і займаємо чужі аудиторії з своїми жалюгідними секціями. Таке...
Провайдер втіхаря підняв плату за інтернет і сьогодні мене відключили за нібито несплату. Сволочі. Не випадково ціну підняли, мабуть, конкурентів нема.

Пи. Си. У вас може виникнути цілком життєве і буденне запитання, побутове, так би мовити: що робити з айсбергом? Правильна відповідь: лишіть його пінгвінам, вони з усім розберуцця!

4/100

Вперше в житті розмови уві сні по телефону були настільки реальними і керованими.
Мораль така: коли телефонний дзвінок перериває фазу швидкого сну, від мене можна наслухатися всіляких неймовірностей і асоціацій, зліплених докупи в єдину ідеальну синтаксичну форму.

3/100

Коли ви читатимете безперервні повідомлення про тривожні події в Молдові, кащюнствєнний зелений опосюм нахабно вклинить найсвіжішу новину зі світу буковок: знак параграфа (§) - це забутий варіант середньовічного написання букви q.

Знаєтє лі ви, мої дорогесенькі любителі хорошої жизні, останні новини? Звісно, не знаєте! Але я, добрий професор, не залишу вас у невіданні. Товаріщі!!! Букафкі поневолили нас. Віднині вони правлять світом, принесені на багнетах шальоних катапасьок...
Великий пророк, типограф, вчитель, письменник і дизайнер книг Ян Чихольд писав:

В типографском шедевре почерк художника кажется как бы стертым. То, что иные превозносят как индивидуальный стиль, есть малые, ничтожные, порой даже вредные черты, часто выдаваемые за новаторство, как, например, использование лишь одного определенного вида шрифта, будь то гротесковые шрифты, или странные шрифтовые формы XIX столетия, или пристрастие к определенным смесям шрифтов, или использование мнимо смелых правил, как, скажем, применение лишь одного кегля во всей, даже сложной, работе и т. п. Индивидуальное типографское искусство — это ошибочное искусство. Только начинающие и неумные люди могут идти по такому пути.

<...>

Полиграфическое исполнение решительно отстает. Его бесформенность разрушает все зачатки хорошего вкуса, серьезно препятствует его формированию. Так как многие люди из лености ума больше читают газеты, чем книги, то не удивительно, что они плохо воспринимают оформление прочей типографской продукции, включая и книги. Да и откуда наборщику, если он больше читает газеты, чем что-либо иное, получить знания о хорошем типографском вкусе? И как привыкают к плохой еде, когда не имеют лучшей, а потому и бывают лишены возможности для сравнения, так и многие из теперешних читателей привыкли к некрасивым изданиям, потому что они читают больше газеты, нежели книги, и тем самым убивают, как об этом справедливо сами говорят, свое свободное время. Они не знакомы с лучшим оформлением, а потому не могут и предъявлять к нему более высоких требований. У других не достает голоса, так как и они не могут сказать, как сделать лучше.

<...>

Даже в учебниках не следует злоупотреблять курсивом или капителью для акцентирования внимания на ключевых выражениях в тексте, то есть для достижения большей наглядности. (В тех случаях, когда крайне необходимо подчеркнуть то или иное положение или слово, перед ним можно поставить жирную звездочку.) Собственно говоря, курсив и капитель вообще служат не для акцентирования, а скорее для внесения большей ясности и дифференциации. «Рубрикация» разбивка текста на рубрики — осуществляется посредством различного рода заголовков или фонариков. С помощью абзаца одна мысль отделяется от другой. И лишь в очень редких случаях, в порядке исключения, наиболее важное слово или фраза могут набираться курсивом. Слово — вот мерило таланта автора. Писательское мастерство, в частности, в том и состоит, чтобы посредством правильного расположения слова в предложении придать ему должное звучание. В отдельных газетах части фраз или целые фразы набирают жирным вариантом шрифта; выделение почти всех слов отнюдь не помогает читателю понять смысл текста. Скорее он может подумать, что его считают слабоумным. Другая крайность, когда набор всего текста осуществляется одним-единственным кеглем и без курсива, свидетельствует о полном неуважении к читателю. Это намного хуже, чем использование слишком большого количества шрифтов.

Бідолашний Ян Чихольд перевертається в труні від думки про те, як стражденні понівечені і занедбані дорогесенькі букафкі (мая прєлєсть) захоплюють владу над хворобливо зеленою планетою у свої руки. Він попереджав, але його не послухали. От і маємо на сьогодні ще одну трагедію, крім всенародного жлобства і продавання за гречку. Амінь.

2/100

Сьогодні для нас із serward'ом стартує бізбашиний марафон 100 днів - 100 постів. Не те щоб нам нема що робити, але ж треба якось урізноманітнювати життя.
За час моєї жж-мовчанки я з'їла дві пачки Енергіну, прочитала пару книг за програмою і одну дуже хорошу поза нею, відкрила велосезон, вчинила безлад на десктопі (це як зрив анонімного алкоголіка), коротше як у тому фільмі: "Я - Да-Чувак!"
Питання в тому, хто писатиме пости за ті чотири дні, що ми будемо в горах?

Пи. Си. Віддам у добрі руки двомісячних піщанок (є два хлопчика і дівчинка). Це час акцій: ні дня без ниточки, ні френда без піщанки і те де.

Не знаю ще, чи головний герой її знайде, але я, схоже, наближаюся до неї, повільно, але впевнено. Все налагоджується, драйвери знаходяться автоматично, все, що ламається, легко налагоджується, старі джинси протираються, а в ще старіші віднині можна влізти. Манікюр! О! Це головне! - Кожна дрібниця вносить у життя часточку сенсу. Суцільний типографічний кайф!
Усе на купу, і все прекрасно.

Пи. Си. Тушканчики - то янголи на землі, віддаю в добрі руки малят - всього три штучки.
Пи. Пи. Си. Моя мишача колонія поповнилася на одну піщанку на ім'я Аштіемель. Вчора Аштіемель через недогляд зазнала бойової рани, але все обійшлося і загоїлося.
Пи. Пи. Пи. Си. Скоро... Скоро... Скоро... Буде все!

Дали нашій групі завдання: зробити книжку про голодомор. Хотіли ми того чи не хотіли, ми її робили:
◘ збирали статті (де мали виразити авторське "я");
◘ облажалися з художником (на мене й досі ображатимуться, що я не втулила в книжку руку з дегенеративними трьома пальцями, зернами-краплинами чи хатою, зображеною без жодного натяку на перспективу та пропорції - всього два малюнки на папірці);
◘ і вже на фінальному етапі верстки виявляється, що 5 з 16 робіт - чистої води плагіат (в тому числі і стаття дєвучки, що звинувачувала мене в нелюдяному ставленні до художника - дизайнера-першокурсниці, яку чомусь величали "дитиною");
◘ а ще дві роботи - просто сміхотворні (уявіть собі 1933 рік, коли в сільських магазинах полиці прогинаються під вагою продуктів, а у дітей нема грошей, щоб їх купити тощо).

Народ на третьому курсі ВСР навіть не відучився ставити абзаци пробілами. Та що там, вони ще й додаткових пробілів десь натулять. Про читання власних опусів ми навіть подумати не могли, а ККД знаходження помилок = 4 %. Але найцікавіше вийшло з авторським "Я". Коротше, чекайте нове покоління професіоналів видавничої справи.

Пи. Си. Книжка вийшла хороша, якщо її не читати.

Відео нагадує сесію і минулий тиждень:

(Вичепила у dread_deimos)

А знаєтє лі ви, ужаваємиє любітєлі хорошої жизні, що під час кризи в країні все йде шкереберть? Держава тепер не видає хворим життєво необхідні дорогі препарати, БЮТ і ПР, народне жлобство, Черновецький, сесія - все на купу і до всього іншого вже з'являються серйозні поривання до утиску свободи слова. Сьогодні у нас лекція світлої пам'яті за Інфостором, з якого бідні студенти могли без проблем скачати, наприклад, восьмий кварк і не платити за нього 799 доларів. Або скачати життєво необхідний фотошоп (о, вже є cs4) і не платити за нього 699 доларів. Я вже мовчу про купу інших програм, фільмів і музики. Бач, знайшли там порно. Що я хочу сказати. Хто шукав, той і знайшов! Піпетки! І сьогодні ми оплакуємо Інфостор. Помітка на полях: "Треба підготувати диверсію з кротами..."
Нічого не маю проти закриття контакту, тупенький ресурс. Але щодо замаху на ЖЖ - таваріщі, це кацапєц, як каже rock_soul_anna. На мою страшенно нескромно високу професорську думку, жж - то святе. Помітка на полях: "Вступаємо в нову фазу крято-апосюмської революції!"
Отак-от, нашу харошу жизнь намагаються зіпсувати. Ми їм не дамо. Я навіть з підпілля буду віщати моїм улюбленим студентам (букви розмазані скупими краплями найгіркіших і найпекучіших сліз).

Довідка:
http://alexeymas.livejournal.com/221655.html
http://alexeymas.livejournal.com/221055.html

Серед непробудної ночі в наше і без того прикольне життя прокралися галюцинації у вигляді маленьких краказябликів, які випасають піщанку Лєройчика на дивані... Але раптом у колонках щось булькнуло. Що це було? Такого звуку нема в наборі... Катапашкі, вони ж краказяблики, знепритомніли і зникли. Така-от історія.
Коротше, ми повернулися.