Серед непробудної ночі в наше і без того прикольне життя прокралися галюцинації у вигляді маленьких краказябликів, які випасають піщанку Лєройчика на дивані... Але раптом у колонках щось булькнуло. Що це було? Такого звуку нема в наборі... Катапашкі, вони ж краказяблики, знепритомніли і зникли. Така-от історія.
Коротше, ми повернулися.

Почув про розпуск свинарника. Посміявся. Поплакав. Посміявся. Поплакав. Посміявся. Поплакав. Пішов шукати пилочку для нігтів. Пилочку не знайшов. Знайшов безсмертний шедевр - свідчення того, що майбутнє української журналістики закінчилося вчора. Посміявся. Поплакав. Пилочка знайшлася. Шедевр до вашої уваги:
( Клікайте, не бійтесі )
Пи. Си. Лише нажиматєлі кнопочок врятують світ. Ура! (тричі)
Пи. Пи. Си. Сьогодні день типографічного екстазу!!!
Пи. Пи. Пи. Си. Ента всьо кряти, чусьтвую!
Пи. Пи. Пи. Пи. Си. Побутує думка, що закохані ігуани - то галюцинації.
Пи. Пи. Пи. Пи. Пи. Си. Якщо до вас прийшла крейзі бджілка, ви від неї так просто не відморозитеся!

Був ранок сьогоднішнього дня. Сантехнік з нашого дому кричав мамі: "Дайте мені сто десять гривень!!! Дайте 200!!! Ця робота взагалі 300 гривень, не менше, стоїть". Абісняю: це чмо відкрутило і закрутило кран, щоб перевірити, як встановлені батареї.

Зранку я зазвичай злий і з особливою силою ненавиджу лівих чуваків які порушують благоговійну тишу в моєму домі.

На моє запитання "Чого верещиш?" він раптом зашепотів: "А, зелений опосюм, не хочу з вами сваритися". І закрив двері в мою кімнату, з якої я ще не встиг вийти.

Я сказав мамі, що наступного разу літатимуть важкі предмети.

Одного дня до мене додому завалилися страшні дядьки в кєпках. Вони встановили кондиціонер.

Коли температура в кімнаті сягнула шістнадцяти градусів, я запитав у зайчика:
- Зайчику, тобі не холодно?
- Ні, - сказав зайка і втер чопельки-крижинки.

Записати і запам'ятати: кондиціонери підступні!

Я сидів у темній кімнаті і крапав у щоденник свіжі враження від найяскравіших з людей. Що цікаво, майже всі яскраві люди за замовченням налаштовані на негатив, хоча очікують від цього максимальної віддачі. Це парадокс. Ми не будемо лялякати про погоду та про чужі проблеми з метою запам'ятатися з найкращого боку, ми хочемо підтримки зараз і негайно. Людині скрутно самій, тому вона хоче поділитися ще з кимось своєю скрутою, щоб іще хтось так само відчував усю хіровість ситуації. Тоді людина почуватиметься задоволеною. Зрештою, "Ти не один"!

Не можу сказати, що мене розчаровують люди. Як на мене, вони прекрасно-огидні, і це є нормально. Кому не подобається слово "нормально", прошу не надувати щоки, нібито це страшне як погано і сіро. Просто подивімося правді в очі: ми примітивні і однакові. Все інше - надумане. Наскільки я в них розчаровуюся, настільки й краще ставлюся, бо все-таки, нема у світі чогось абсолютно поганого чи абсолютно хорошого. І жити, усвідомлюючи радість існування, не є кращим чи гіршим за життя в боротьбі. Нема відповіді "Ні", нема відповіді "Так", це казочка, з якою ми засинаємо і прокидаємося, намагаючись потім втілити її в життя.

Правда жизні полягає в тому, що за будь-яку з відносних відповідей (так, ні) бодай хтось, та й норовить або прибити тебе, або вилаяти, або засипати погрозами. Де береться стільки гордості? Я теж хочу!

Пи. Си. Можете повчити мене уму-разуму та конкретиці? Будь ласочка :)

Я сидів у темній кімнаті і дивився на трьох маленьких равликів. Хвилин зо двадцять. Вони закопувалися в кокосовий субстракт на нічліг. Один із них точно задумав план якогось саботажу у себе у штаб-квартирі. А мо' навіть і встиг поділитися своїм планом з іншими двома. Бережіться равликів!

Мене довго переслідувало якесь химерне відчуття пустоти, муза повернулася до мене найкрасивішою своєю частиною спини, настала доба абсолютної тиші... І раптом... Грім... Блискавки... Зламане дерево впало на клавіатуру... Почалася страшенна злива. І тут вибіг зелений опосум... Він тримав у руцях куряче яйце... І раптом те яйце вирвалося з опосумових лапок, підбігло до мене і вціпилося своїми іклами мені в руку!!! Далі було багато крові. Великий палець правої руки таки був врятований. Яйце не постраждало, а просто перейшло з одного виду енергії в інший (зі стану вареного в круту - в олів'ю).
Пи. Си. З Різдвом Христовим усіх!

Зі сподіванням на безшумні доброякісні зміни, щиро ваша, Зміюка

Знаєтє шо, уважаємиє любітєлі харошей жизні... В той час, поки ви думаєте, що ваш нізабвєнний прахвєсор пересиджує спеку в своєму холодильнику, ви помиляєтеся! Я тяжко вкалую... І на ниві... І в пустельній міцевості... І у процесі жуткого вкалування мною було зафіксоване нове явище у світі псіс - апосуми!
Пи. Си. Період в цьому жиже ниньки теж вельми апосумський... Але я глибоко переконана впевнена, він від того не здасть зміїно-абізбашиних тенденцій... Будемо компенсувати кількісні втрати якісними перевагами!)
Пи. Си. Я крєв марковко апосум, тЛу-апосум!