Рано чи пізно я завжди повертаюся до мого жж. Навіть коли земля тікає з-під ніг.
17 жовтня стало плавучим острівком земної тверді. mors_immortalis змінила прізвище, хі-хі :) І з цього приводу молодятам мої найкращі побажання. Два дні свята, а потім повернення в будні:

Ми з нею порадились і вирішили, що більше не будемо так робити. Ну його до біса!
( Довгий занудний пост особистого характеру )

9/100 - Я вже перемогла в грі 100 днів 100 постів :)

Акція "Сто днів - сто записів" триває. Просто у мене стався черговий відгул від жж. Іноді шоколад теж набридає (о, не звертайте уваги на ці кащунственні слова!).
Чим далі вчуся, тим менше працюю, і тим кращі в мене оцінки. Залікова сесія протікає стрьомно і нестримно (алітерація, бггг), ми потихеньку злітаємо з котушок і вбиваємо свої кволі нервові клітини об жосске недосипання. Пиво розвозить невиспаний організм - і сесія протікає ще нестримніше. Майн гот, коли я востаннє писала про сесію?
Останнім часом я заспокоюю людей. Люди полегшено усміхаються.
Приводом до створення цього поста послужили дві причини:
1. Я сиджу і дивлюся на ножиці, клей, кіпу журналів, і на деформований від безкінечного вклеювання всякої біліберди зошит. Я не можу себе змусити займатися знову цими дурницями. Ні, це не урок образотворчого мистецтва у школі, це практична стилістика сучасної української мови. Я вишу в травіані і досягну там немалих успіхів - усе через що - через прокрастинацію (sakhno_ju викладала якось однойменний мультик Джонні Келлі): Прокрастинація, це коли ви 30 хвилин обираєте ручку, а потім ще 10 хвилин її розписуєте.
2. Скориставшись небажанням різати і клеїти, хочу показати вам перший номер езіну "Експериментальне видання імені Швайпольта Фіоля". Ми його створили в рамках факультативу і, можливо, вперше вийшли за межі стереотипів щодо студентських видань.


8/100

Сьогодні я висплюсь і ніщо мені не завадить!
Нарешті!
Якщо довго не висипатися, то починаєш говорити повільніше, ніж думаєш, або мимоволі замінювати окремі випадкові слова на асоціації чи віддалені асоціації... А коли пишу - то спершу другу букву, а потім попередню, доходило навіть до неприроднього зліплення слів і буков.
Наукова конференція пройшла вельми непогано, єдине - з мінімальною популярністю і кривуватою організацією. Викладачі і студенти доповідають окремо, і це зрозуміло: доповіді студентів - баловство. І це неправильно. Але у світі багато чого неправильного. В програмі конференції зазначена одна аудиторія, сповіщають про іншу, а там пара, знаходимо вільну - там теж пара, але ми першими її зайняли (спершу ми пробували по-хорошому!). Тому нас ще й полаяли за те, що ми ведемо себе ніпазвалітєльно і займаємо чужі аудиторії з своїми жалюгідними секціями. Таке...
Провайдер втіхаря підняв плату за інтернет і сьогодні мене відключили за нібито несплату. Сволочі. Не випадково ціну підняли, мабуть, конкурентів нема.

Пи. Си. У вас може виникнути цілком життєве і буденне запитання, побутове, так би мовити: що робити з айсбергом? Правильна відповідь: лишіть його пінгвінам, вони з усім розберуцця!

4/100

Вперше в житті розмови уві сні по телефону були настільки реальними і керованими.
Мораль така: коли телефонний дзвінок перериває фазу швидкого сну, від мене можна наслухатися всіляких неймовірностей і асоціацій, зліплених докупи в єдину ідеальну синтаксичну форму.

3/100

Дали нашій групі завдання: зробити книжку про голодомор. Хотіли ми того чи не хотіли, ми її робили:
◘ збирали статті (де мали виразити авторське "я");
◘ облажалися з художником (на мене й досі ображатимуться, що я не втулила в книжку руку з дегенеративними трьома пальцями, зернами-краплинами чи хатою, зображеною без жодного натяку на перспективу та пропорції - всього два малюнки на папірці);
◘ і вже на фінальному етапі верстки виявляється, що 5 з 16 робіт - чистої води плагіат (в тому числі і стаття дєвучки, що звинувачувала мене в нелюдяному ставленні до художника - дизайнера-першокурсниці, яку чомусь величали "дитиною");
◘ а ще дві роботи - просто сміхотворні (уявіть собі 1933 рік, коли в сільських магазинах полиці прогинаються під вагою продуктів, а у дітей нема грошей, щоб їх купити тощо).

Народ на третьому курсі ВСР навіть не відучився ставити абзаци пробілами. Та що там, вони ще й додаткових пробілів десь натулять. Про читання власних опусів ми навіть подумати не могли, а ККД знаходження помилок = 4 %. Але найцікавіше вийшло з авторським "Я". Коротше, чекайте нове покоління професіоналів видавничої справи.

Пи. Си. Книжка вийшла хороша, якщо її не читати.

Відео нагадує сесію і минулий тиждень:

(Вичепила у dread_deimos)

Почув про розпуск свинарника. Посміявся. Поплакав. Посміявся. Поплакав. Посміявся. Поплакав. Пішов шукати пилочку для нігтів. Пилочку не знайшов. Знайшов безсмертний шедевр - свідчення того, що майбутнє української журналістики закінчилося вчора. Посміявся. Поплакав. Пилочка знайшлася. Шедевр до вашої уваги:
( Клікайте, не бійтесі )
Пи. Си. Лише нажиматєлі кнопочок врятують світ. Ура! (тричі)
Пи. Пи. Си. Сьогодні день типографічного екстазу!!!
Пи. Пи. Пи. Си. Ента всьо кряти, чусьтвую!
Пи. Пи. Пи. Пи. Си. Побутує думка, що закохані ігуани - то галюцинації.
Пи. Пи. Пи. Пи. Пи. Си. Якщо до вас прийшла крейзі бджілка, ви від неї так просто не відморозитеся!

Цілий день неробства. Я вже не знаю, як іще полінуватися. Вже і в СімСіті4 набавилася, і вишивати почала... Ну це приємна частина поста. Далі про останні будні в інституті.

Завтра екзамен з української. Оцінку знаю наперед. Бісова Бульйонська система і всі, хто до неї причетний. Я ненавиджу їх щиро і сильно.
Люди ближче до сесії стають маразматичними. З ними неприємно спілкуватися. Невже не зрозуміло, що одного разу їх можуть залишити у спокої, на одинці з власною образою, гордістю, зарозумілістю, а ці вже знають що робити - і кісток не залишиться, умовно кажучи.

Найближчим часом - пошук видавництва, якому потрібен молодший редактор, уха-ха!)

Далі про вічне. Україна - країна бездарної реклами. Особливо політичної. Фу! Фугидота!!!

І ще про прекрасне. Ми продовжуємо кампанію "Врятуй звірятко з магазину". ( Знайомтеся )

Я ходжу в інститут. Загалом щоб отримати щось корисне та позитивне. Щоб те, що мене цікавить, приносило задоволення, а не відчуття заколупливого обов'язку. Близько половини моїх одногрупників ходять в інститут, щоб отримати якісь срані бали. Заради сраних балів вони ладні забути про повагу до колег. А навіщо спілкуватися, висловлювати точку зору, якщо треба тараторячи прочитати якийсь уривок нікому непотрібного тексту і отримати бал?

Увага, питання:
Навіщо козі баян?

Найшедевральніше оголошення. Електричка, людей багато, крізь сумки і візки пробираються вагонні продавці різних суперових і необхідних речей, кричать, пропонують прищепки, кришки для консервації, кросворди, вафлі, йомайо (це, як виявилося, цукерка), ручки...
Приз за найкращу пропозицію отримує жіночка, що запропонувала (дослівно) "журнал дєцкій майо здаров'є різінавая пірчатка". Так і хочеться по-людськи сформулювати: Дитячий журнал "Моє здоров'я" і гумова рукавичка в комплекті: досліди себе сам!

Сьогодні День народження Альберта Ейнштейна і День числа Пі. Всіх вітаю. Ще сьогодні свята п'ятниця. Все сталося, як бажалося. Стьоклишко. just_freya та vilasa. Кого з нами не було, той провтикав. Смаль, халтурщики!

Один суттєвий момент. Цілих 85 хвилин я несказанно любила і поважала КСС. Такої класної лекції я не слухала давно. Патогенний текст. Текст, який руйнує наш мозок. Ну буває ж таке щастя. На цій мажорній ноті закінчується мажорний день. Апосюм йде спати, щоб випасти з життя на два дні, погризьти смачних шашличків і отримати море позитивчику. Чого і вам бажаю!)

Гостросюжетний трагічний роман Емлія Золя "Людина-звір", безперечно, є геніальним. Я під враженням. Довелося навіть трохи відстрочити виконання завдання з текстознавства.

А сьогодні в інституті розповсюджували "Неофіційну газету твого факультету". Що не слово, то трагедія. "Студентські органи виходять з тіні!.." Жахливі статті не першої свіжості, позбавлені проблеми, доцільності та актуальності, верстано, мабуть, у ворді. Я мало в тому шарю, але з погляду читача можу сказати, що краще б вони не розповсюджували цю фукаку і не компроментували себе. Це просто ганьба. Це прикро.

Якщо у мене залишилося 25 хвилин, щоб зробити два завдання по КСС, якого біса я залізла в ЖЖ?
Пи. Си. ТАК НЕ ХОЧЕЦЦЯ!!! ЦЕ ПРОСТО КАПЄДЗ!!!

Прочитала 50 постів френдстрічки.
Інше перечитуватиму потім і в індивідуальному порядку.
Оголошую про випоузь у блогосферу з надр ЖЖ-кризи.
Ура, таварісчі.
Окремий привіт карьосьому зяці. Бадрісь! Ми Тебе лю!
Псісосьтраусь і Зелений опосум передають вам усім привіти.
Вони кажуть, шо ви найкращі у світі френди і що вони вас лю і дякують за те, шо ви є.

Пи. Си. Лєро, окстісь же! © Йа
Пи. Пи. Си. Латиниця красивіша за кирилицю.
Пи. Пи. Пи. Си. Ви знаєте журнал пана Паримського? Ні? Ну і фтопку його.

Мої нерви методично розхитують. Трошечки, зовсім крапельку, набридло.
Уявімо, що велетенська сокира летить над головою ДДВ, вона відсікає рівно 2 куб. мм його мозку. А мені не вистачило двох сраних балів.
Я балбєс. Життя прекрасне!)

Часу. Сну. Мало. Думок. Роботи. Багато. Занадто. І рано чи пізно. Настане. Момент. Коли. Вже нема сил. І вже є сон. Чай уночі. Кава увесь день. Зайці. Флешки. Дівоча пам'ять. Плани на п'ятницю. Серажим. І знову Серажим. Багато разів. Сон...
Якщо чесно, я так хочу тижневі канікули!
Бо коли так швидко біжиш на місці, земля таки тікає потроху з-під ніг...
Це є той період, коли я читаю, але не коментую, і майже нічого не пишу.
( Апдейт. Флешмоб )

Я останнім часом часто згадувала білочку... І очевидно, їй стала не до вподоби така увага, і вона вирішила страшно помститися мені... Це мстя невимовної ужасті: шизанутий день... Все настільки тупо, що я німагу... Карочі, не день, а облом...
Скайп-конференція не вдалася, мене ніхто не побачив, хник... На другу пару не встигла, пробки і маразм... На третій парі ковбасило - за інерцією, додому прийшла, забула змінити статус "хочу поспілкуватися" у скайпі, яким я хотіла привернути до себе увагу групи, і мені тепер пишуть якісь мужики.


Ну як же, як він дізнався, що я не переварюю арабів за їх тупу дебільну приставучість???

Ще на виході з інституту дізналася новину:

От такий в нас Інститут видавничої справи та редагування Київського національного університету імені Тараса Шевченка!)) У нас навіть є спеціальність "Журналістика" (трошки там). Адреса інституту - вул. Митрополита Іларіонa, 36/1. Мінятися, так мінятися!)

Сьогодні на українській мові під час диктанту ми стали свідками безпрецедентної події: неочікувано для нас усіх повернулася наша блудна бойова подруга, світоч наших студентських надій, чадо фармацевтичної фантазії нашої любої товаришки - БІЛОЧКА!.. Текст, звісно, підібрали як у старі добрі шкільні часи: з описами природи, дерев, що розмовляють, твердої "ковзкої" трави, птахів, що носяться, як навіжені, серед гілляччя (дуже природна для них поведінка), ну і звісно, про диких і абізбашиних голубів... Так, з подібних шизофренічних творів ми дізнаємося про нелегку долю автора (можливо, в нього була температура, а можливо, щось серйозніше...)
Щоб розібрати мої каракулі (можете спробувати), клікайте на хвотю, нічого якісніше вийти не могло...

Урочисто і офіційно заявляю: студенти кафедри "Видавничої справи та редагування" не є "нажиматєлямии кнопок", ми не є гіршими за журналістів та рекламщиків. Більше того, у нас чудова спеціальність (супер-пупер, я б сказала), і досить нас щімити!!!

Сиджу і фігєю... Клепаю четвертий "Аналіз редагування статті довідкового видання"... Це було цікаво перший раз... Ну другий... Ну це так... Цікаво, знаєте... Тобто невбивчо...
А десятий раз це вже якось не дуже...
Дякуємо Вам, наша люба і шановна, іскрометна і дотепна, артистична пані, за наше щяслівоє та особливо "цікаве" дитинство!