Рано чи пізно я завжди повертаюся до мого жж. Навіть коли земля тікає з-під ніг.
17 жовтня стало плавучим острівком земної тверді. mors_immortalis змінила прізвище, хі-хі :) І з цього приводу молодятам мої найкращі побажання. Два дні свята, а потім повернення в будні:

Акція "Сто днів - сто записів" триває. Просто у мене стався черговий відгул від жж. Іноді шоколад теж набридає (о, не звертайте уваги на ці кащунственні слова!).
Чим далі вчуся, тим менше працюю, і тим кращі в мене оцінки. Залікова сесія протікає стрьомно і нестримно (алітерація, бггг), ми потихеньку злітаємо з котушок і вбиваємо свої кволі нервові клітини об жосске недосипання. Пиво розвозить невиспаний організм - і сесія протікає ще нестримніше. Майн гот, коли я востаннє писала про сесію?
Останнім часом я заспокоюю людей. Люди полегшено усміхаються.
Приводом до створення цього поста послужили дві причини:
1. Я сиджу і дивлюся на ножиці, клей, кіпу журналів, і на деформований від безкінечного вклеювання всякої біліберди зошит. Я не можу себе змусити займатися знову цими дурницями. Ні, це не урок образотворчого мистецтва у школі, це практична стилістика сучасної української мови. Я вишу в травіані і досягну там немалих успіхів - усе через що - через прокрастинацію (sakhno_ju викладала якось однойменний мультик Джонні Келлі): Прокрастинація, це коли ви 30 хвилин обираєте ручку, а потім ще 10 хвилин її розписуєте.
2. Скориставшись небажанням різати і клеїти, хочу показати вам перший номер езіну "Експериментальне видання імені Швайпольта Фіоля". Ми його створили в рамках факультативу і, можливо, вперше вийшли за межі стереотипів щодо студентських видань.


8/100

Оскільки мишки продовжують продукуватися, нагадую про малишів-карандашів (хлопчики-дівчатко, їм по 2 місяці), які шукають маму-тата в людській подобі:
( Photos inside )

7/100

Сьогодні я висплюсь і ніщо мені не завадить!
Нарешті!
Якщо довго не висипатися, то починаєш говорити повільніше, ніж думаєш, або мимоволі замінювати окремі випадкові слова на асоціації чи віддалені асоціації... А коли пишу - то спершу другу букву, а потім попередню, доходило навіть до неприроднього зліплення слів і буков.
Наукова конференція пройшла вельми непогано, єдине - з мінімальною популярністю і кривуватою організацією. Викладачі і студенти доповідають окремо, і це зрозуміло: доповіді студентів - баловство. І це неправильно. Але у світі багато чого неправильного. В програмі конференції зазначена одна аудиторія, сповіщають про іншу, а там пара, знаходимо вільну - там теж пара, але ми першими її зайняли (спершу ми пробували по-хорошому!). Тому нас ще й полаяли за те, що ми ведемо себе ніпазвалітєльно і займаємо чужі аудиторії з своїми жалюгідними секціями. Таке...
Провайдер втіхаря підняв плату за інтернет і сьогодні мене відключили за нібито несплату. Сволочі. Не випадково ціну підняли, мабуть, конкурентів нема.

Пи. Си. У вас може виникнути цілком життєве і буденне запитання, побутове, так би мовити: що робити з айсбергом? Правильна відповідь: лишіть його пінгвінам, вони з усім розберуцця!

4/100

Коли ви читатимете безперервні повідомлення про тривожні події в Молдові, кащюнствєнний зелений опосюм нахабно вклинить найсвіжішу новину зі світу буковок: знак параграфа (§) - це забутий варіант середньовічного написання букви q.

Знаєтє лі ви, мої дорогесенькі любителі хорошої жизні, останні новини? Звісно, не знаєте! Але я, добрий професор, не залишу вас у невіданні. Товаріщі!!! Букафкі поневолили нас. Віднині вони правлять світом, принесені на багнетах шальоних катапасьок...
Великий пророк, типограф, вчитель, письменник і дизайнер книг Ян Чихольд писав:

В типографском шедевре почерк художника кажется как бы стертым. То, что иные превозносят как индивидуальный стиль, есть малые, ничтожные, порой даже вредные черты, часто выдаваемые за новаторство, как, например, использование лишь одного определенного вида шрифта, будь то гротесковые шрифты, или странные шрифтовые формы XIX столетия, или пристрастие к определенным смесям шрифтов, или использование мнимо смелых правил, как, скажем, применение лишь одного кегля во всей, даже сложной, работе и т. п. Индивидуальное типографское искусство — это ошибочное искусство. Только начинающие и неумные люди могут идти по такому пути.

<...>

Полиграфическое исполнение решительно отстает. Его бесформенность разрушает все зачатки хорошего вкуса, серьезно препятствует его формированию. Так как многие люди из лености ума больше читают газеты, чем книги, то не удивительно, что они плохо воспринимают оформление прочей типографской продукции, включая и книги. Да и откуда наборщику, если он больше читает газеты, чем что-либо иное, получить знания о хорошем типографском вкусе? И как привыкают к плохой еде, когда не имеют лучшей, а потому и бывают лишены возможности для сравнения, так и многие из теперешних читателей привыкли к некрасивым изданиям, потому что они читают больше газеты, нежели книги, и тем самым убивают, как об этом справедливо сами говорят, свое свободное время. Они не знакомы с лучшим оформлением, а потому не могут и предъявлять к нему более высоких требований. У других не достает голоса, так как и они не могут сказать, как сделать лучше.

<...>

Даже в учебниках не следует злоупотреблять курсивом или капителью для акцентирования внимания на ключевых выражениях в тексте, то есть для достижения большей наглядности. (В тех случаях, когда крайне необходимо подчеркнуть то или иное положение или слово, перед ним можно поставить жирную звездочку.) Собственно говоря, курсив и капитель вообще служат не для акцентирования, а скорее для внесения большей ясности и дифференциации. «Рубрикация» разбивка текста на рубрики — осуществляется посредством различного рода заголовков или фонариков. С помощью абзаца одна мысль отделяется от другой. И лишь в очень редких случаях, в порядке исключения, наиболее важное слово или фраза могут набираться курсивом. Слово — вот мерило таланта автора. Писательское мастерство, в частности, в том и состоит, чтобы посредством правильного расположения слова в предложении придать ему должное звучание. В отдельных газетах части фраз или целые фразы набирают жирным вариантом шрифта; выделение почти всех слов отнюдь не помогает читателю понять смысл текста. Скорее он может подумать, что его считают слабоумным. Другая крайность, когда набор всего текста осуществляется одним-единственным кеглем и без курсива, свидетельствует о полном неуважении к читателю. Это намного хуже, чем использование слишком большого количества шрифтов.

Бідолашний Ян Чихольд перевертається в труні від думки про те, як стражденні понівечені і занедбані дорогесенькі букафкі (мая прєлєсть) захоплюють владу над хворобливо зеленою планетою у свої руки. Він попереджав, але його не послухали. От і маємо на сьогодні ще одну трагедію, крім всенародного жлобства і продавання за гречку. Амінь.

2/100

Вранці мишача клітка була уражена занепокоєнням і психозом, Ірочка істерично копала, Лєрой патрулював по кутках. І маленький червоний комочок ворушився у тирсовому пагорбі. Раптом до мене прийшло усвідомлення того, що очікуване сталося: в мишачому сімействі поповнення. Поповнення на одне дитинча, яке щасливі батьки тягали по всій клітці, закопували і всіляко намагалися сховати від моїх очей ( своє чадо: )

Уря-а-а-а-а!!! В мене нові друзі!)) Бггг Це подарунок на День народження. Планувалося дегусятко (мишка така), але зірки вибудувалися таким чином (досить неочікуваним чином), що ми купили двох монгольських міні-тушканчиків. Як це не дивно (я просто не чекала від себе такого), це хлопчик і дівчинка. Вони дружать, їдять з однієї тарілки (іноді б'ються за право сидіти в тарілці під час трапези), вивчають свою нову хатинку... ( Ну і ось фотки )

Швидше б уже літо!) За ці дні ми насвяткувалися з приводу татового Дня народження, на який також припав і день народження Лєніна, на жаль, але то таке.
За ці дні ми з Сергійчиком врятували з магазину кота. Тепер у мене з'явився ще один друх, а у мишки із Флоніксом - брат! Ім'я ми ще не придумали. Поки його звуть Черниш:



Равлики махають вам руцьою:

Вони кажуть: "Ми щасливі, щасливі! У нас багато їжі. У нас здоровий спосіб життя". Пунятно?)

Сьогодні День народження Альберта Ейнштейна і День числа Пі. Всіх вітаю. Ще сьогодні свята п'ятниця. Все сталося, як бажалося. Стьоклишко. just_freya та vilasa. Кого з нами не було, той провтикав. Смаль, халтурщики!

Один суттєвий момент. Цілих 85 хвилин я несказанно любила і поважала КСС. Такої класної лекції я не слухала давно. Патогенний текст. Текст, який руйнує наш мозок. Ну буває ж таке щастя. На цій мажорній ноті закінчується мажорний день. Апосюм йде спати, щоб випасти з життя на два дні, погризьти смачних шашличків і отримати море позитивчику. Чого і вам бажаю!)

Прочитала 50 постів френдстрічки.
Інше перечитуватиму потім і в індивідуальному порядку.
Оголошую про випоузь у блогосферу з надр ЖЖ-кризи.
Ура, таварісчі.
Окремий привіт карьосьому зяці. Бадрісь! Ми Тебе лю!
Псісосьтраусь і Зелений опосум передають вам усім привіти.
Вони кажуть, шо ви найкращі у світі френди і що вони вас лю і дякують за те, шо ви є.

Пи. Си. Лєро, окстісь же! © Йа
Пи. Пи. Си. Латиниця красивіша за кирилицю.
Пи. Пи. Пи. Си. Ви знаєте журнал пана Паримського? Ні? Ну і фтопку його.

суппамегахьюджекаунтофгіперсуппамегагрейтгрінапосумлісін!!!

Зелені опосуми-видавці захоплять світ!

Я хотіля, сьоб мені дозволили купити миську... І це сталося... Мені купили миську...
Миська, зіноцього льоду, звати Оксентієм Федотовичем... Гарне козацьке імйа для миськи...

Часу. Сну. Мало. Думок. Роботи. Багато. Занадто. І рано чи пізно. Настане. Момент. Коли. Вже нема сил. І вже є сон. Чай уночі. Кава увесь день. Зайці. Флешки. Дівоча пам'ять. Плани на п'ятницю. Серажим. І знову Серажим. Багато разів. Сон...
Якщо чесно, я так хочу тижневі канікули!
Бо коли так швидко біжиш на місці, земля таки тікає потроху з-під ніг...
Це є той період, коли я читаю, але не коментую, і майже нічого не пишу.
( Апдейт. Флешмоб )

Урочисто і офіційно заявляю: студенти кафедри "Видавничої справи та редагування" не є "нажиматєлямии кнопок", ми не є гіршими за журналістів та рекламщиків. Більше того, у нас чудова спеціальність (супер-пупер, я б сказала), і досить нас щімити!!!

У Гільгамєша почалася осінь!!!

В мене піднялася температура, я ще й підлила гарячого чаю у хвору організму... Карочі... Народ, мене коубасить!.. Настрій пречудовий, одразу виникає думка: шо в чаї?
Радісна новина! Велика імовірність того, що мені таки вдасться завести мишку. Розказую історію. У serward'а живе вдома дві піщанки. Як вважалося раніше - два хлопчики. І от раптом, вже півтора тижні, як один "хлопчик" погладшав... Помітно так і суттєво...
У піщанок діток за один раз буває небагато - 10-15 всього... Я в прідвкушенії.

Нічого подібного раніше зі мною не траплялося, подібних вражень не було раніш... Я просто відкрила конверт, а метелик, що лежав у ньому, розгорнув крила і опинився вище рівня наших поглядів... Потім другий... Метелики, що цього ж дня вилізли зі своїх лялечок, занепокоєно пурхали по кімнаті, випробовуючи крильця у першому польоті.
( Фото. Слова зайві. )

Лібка дузє любила подолозювати... Вона їздила багато і свидко лізними видами тланспольту... Одного ласю Лібка зюпинилася в готелі... В готелі цюдового міста... Фона вийсьля на палькон свого номелу, злобила потягуськи, але необацьно... І фпаля фнизь... Доухо вона летіля... Її політ закінциуся пелед пелсим повелхом... От така тласьна істолія пло летюцю лібу... Будьте обелезьними, колі їдете кудися... Не повтоліть сумну істолію Лібки...
Мої одногрупники не володіють власними бажаннями... Тому так, як Лібка, вони не ризикуватимуть...