День почався хірово і рано, о п'ятій ранку, і ще не закінчився, а все якось не по собі. Просто погано. Написала досить вичерпно. Апетит хороший, здоровий блідий колір обличчя, і часом, важко дихати. І з усіх варіантів обробки своїх думок мимоволі обирається найогидніший.

НІЩО
Ми смертельно хворі.
Кожен з нас.
Усі страждаємо постійно
Від найстрашнішої з усіх хвороб.
Так чи інакше,
А симптом красномовного безслів'я
Є у кожного волоцюги
Чи шляхетного пана...
Врешті, не важливо.
Всі біди через те, що люди
Завважали за честь
Віддатися тотально Слову,
Що дуже благородно.
І мало хто вірить у єресь,
Буцімто воно зжирає будь-кого,
Хто продасть йому свою душу.
Точно не відомо, навіщо душа слову,
Проте вже давно з'ясовано,
Чим слово платить за душу -
Станом вічного божевілля,
Від якого ліків ще не винайшли.
Чи можу [я] балансувати між божевіллям
Та Дечим відмінним від нього?
Абстрагуватися від слів...
А точніше
Мати постійний і надійний
Антисловесний прихисток,
Віртуальне бомбосховище абощо.
Кожна фраза з паперу, з вуст
Чи з рідкокристалічного екрану
Є дозованою масою деякого препарату,
Своєрідним [ЛСД],
А все для того,
Щоб абстрагуватися від антисловесних прихистків,
Щоб досягнути ідеального Нічого,
Розвинути його, зміцнити,
І знати, що цей [вірш] - справжнісіньке Ніщо,
Проте велике й норовите.

Жити треба процесом і заради процесу, бо результат є ще одним процесом. Останні два тижні це був відчасти вимушений процес, залікова сесія, проте це, мабуть, найуспішніша залікова сесія з попередніх. Оцінки несподівані, хоча це навіть не має жодного значення.
Настрій другого вебу вже починає потихеньку повертатися з першим відчуттям спокою. Es ist wunderbar, як не більше. Я в захваті.
Посиденьки по п'ятницях стали доброю традицією, щоправда місце доведеться змінити. В "Битку" відмінили акцію "Щасливий день" (при покупці літра пива ще півлітра на шару), до того ж бармен-даун надто доповнює всю картину.
У мене зібраний пазл на дві тисячі. Вже готується до збірки наступний, на три. serward збирає зараз зображення старовинної географічної карти, пазл розміром в 13224 елементи, 3 метри на 1,65 метра. Я допомагаю і вболіваю!) І веду облік покладених мою власноруч пазлинок.
У мене живе зараз 19 равликів (поки що міцно сплять).
Нарешті я роблю манікюр. Наршеті, я можу читати, коли завгодно. Може, зайнятися ще вишиванням?)
Пи. Си. Та не було у мене фази "Стьоклишко" у п'ятницю!!!

В воде пузырьки,
А в воздухе капли,
Капли падают вниз,
Пузырьки поднимаются вверх,
Злу не хватает добра,
Ложь не может без правды,
Холод хочет тепла,
Тьма стремится на свет -
Равновесия нет...
(Ольга Пулатова)

Перший вірш, який я писала не один день.
У ньому моє життя, два сонця, три розчарування і мерзенна краса цього світу.

( Lifelines )

я не навчилася бути ані дзеркалом
що відбиває шкідливі флюїди
ані повітрям, якому байдуже до будь-чого
до Будь-чого, якому судилося згоріти
в оксигені - від власної нетерплячки...
надмірна впертість часом вартує
дуже
дорого!
я не навчилася не піддаватися стереотипам
я просто обрала натомість інші
я не навчилася тікати від проблеми
тому маю їх постійно і все більше
наполегливість часом вартує
дуже
дорого!
це невірно, неправильно чи нездало вкрай
це надумано, по-дитячому та наївно
це така собі ахіллесова п'ята чи книга сакральна
і заборонено це стороннім, замуровано вщерть
від дверей, куди вхід заборонено
брудні
руки
геть!

Мало слів

Хатинка равлика скрутилась в знак питання:
Змарнілий день пригрів у серці невідомість...
Чому мовчиш? І звідки родом це мовчання?
І сум... І що я можу вдіяти натомість?

Якісь шукаю між рядками крихти втіхи:
Я хочу відповідей на свої питання...
А Ти мовчиш! Всі мови світу тихі!
І ця печаль є віддзеркаленням мовчання!

Серпанок ночі огортає Твої крила -
У ліхтарів бринять сльозинки-самоцвіти...
І чом же посмішка Твоя завечоріла,
Не розумію я... Не можу зрозуміти...

Частина друга... Без завитків...

Повернення

На мене гримав грім,
Будив мою безкарність
Та лаяв все за скнарність
На вартісні думки
І текстові рядки
Під проводами рим...

Пішов у спалах сон,
Забрав моє мовчання...
Я чую лиш звучання
Розлючених стихій,
Які у текст цей мій
Внесли якийсь резон...

Мені мало літер
В прочитаних текстах
Летить думок вихор
В незлічених верстах
В обійми до серця
І кожному в душу
Але розіб'ється -
Уламків не зрушу...

Залиштесь наодинці із власним егоїзмом!
Із тарганами говоріть, що в Вашій голові,
Бо ж із людьми не можете. В смердючому рові
Навіщо Вам світ білий, якщо Ви справжня клізма?!

Нема сил говорити... Є сили лише сичати і кусати!)
Сьогодні у мене забрали рибку (лібку) Олежку (середній рід), яке жило у мене десять днів, і яке я морила голодом (особливий вид риб'ячої дієти). Але воно вночі не матюкалося і дуль не показувало, хоч і вело себе вкрай знервовано. Тому можна зробити висновок, що якби я завела рибку, вона б у мене не здохла... Принаймні у неї був би шанс побити десятиденний рекорд Олежки!)
Нема сил говорити... Є сили лише копі-пастити... ( Моє )

Комалі... Комалі дали мені свою хвотку, але хвотка у конспіраторському стилі (хто б сумнівався), вони вже двічі зізналися, що вони конспілятолі!)) Уля-а-а!)
( Комалі )

Вірш mors_immortalis про безсмертність феномену дружби і про вілікій і магучій... інтернет, звісно!..

На джинс-портале как-то раз
Быть может по случайности
Я встретил Вас.
да-да, вот Вас
Я помню Ваши шалости

И эти милые изгибы
Таких знакомых с детства букв
Вы говорили свои мысли
Не уронив ни слова с губ

А Ваши фото! Загляденье!
Задор в глазах, наличье шарма
Не в силах скрыть в Вас (правда!) гения
Быть в центре мира Ваша карма

А дальше - больше...
Поезд. Киев.
Объятья. Первое "привет"
Улыбки, глупости, веселье
Нет рифмы. Следущий куплет...

Вы так чудесны, право слово
От Вас я миленько торчу
Но это ведь давно не ново
Сейчас Вам песню прокричу

* * *

Куда же Вы?
Ну вот, исчезла
Опять слова, изгибы букв
Но постарались мы совместно
"Аллё" теперь слышим из труб

Часы летят, ползут секунды
И Жынс не тот уж нынче стал
В Херсон! "турун-дун-тун-турун-дун"
Ведь не работает портал.


Шляхи аріїв геніїв незвідані!) Вірш serward'a, що вразив мене своєю музичною ударністю (чи то ударною музичністю):
Долбит дятел дерево
Долго долбит дятел
Дружба дятел-дерево
Долботня долбятен
Дружба долго длится
Дятел долбит дерево
Дубы дятлу "дякуют"
Дар дятла долбение...

18.02.07

Життя
В мінливому потоці
У вирі якісної смерті і кількісних народжень
У забутті ганебних і чужих реінкарнацій
Тут животіють наших предків заповіти
Недбалістю розбещених нащадків
Геть подерті!
Змінилось все
І люди
Й час
І простір
Вже вкотре...
Проте
Абстракції ті ж самі
Мою пригнічену втішають душу зрідка
Зростаючи в химерних недолугих віршах...
І у цій схиблено-шаленій круговерті
Моє окрилене і сонячне кохання
Та перші кроки по смарагдовому споришу
За будь-яких негод і ультиматумів
Я на віки
Собі лишу!

Ось таке хокку склав хтось... Мабуть, переклад з японської...

Осенняя муха
Ой! Не бейте муху:
У нее ноги дрожат,
У нее руки дрожат.

Веселі часи

Веселі, брате, часи настали
Нове майбутнє дарує день!
Чому ж на небі так мало сонця стало,
Чому я далі пишу сумних пісень?

Веселі, брате, часи настали
Ми наближаємось до мети!
Чому ж тоді я шукаю іншу стежку
Чому я далі з ними не хочу йти?

Веселі, брате, часи настали
На грудях світить нам слави знак!
Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,
Душу кинули просто так…

Душа прокинулась, та й питає
Сама у себе - чому одна?
Немає в кого спитати - золото замість тата
Замість мами - глуха стіна.

І тихо, тихо навколо стало…
Кудись поділися голоси…
Часи веселі настали, нас лишилось так мало,
Ну їх, брате, такі часи!

Та нам з тобою своє робити,
Відкрити очі і далі йти!
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити
Хто ж тоді, як не ми, брати?!

Грюши

Вы когда-нибудь
Ели грюши?
Нет, не груши,
А именно грюши?
Это истинный деликатес!
Грюши с виду
Длиннее и уже,
Но не хуже,
Чем груши "дюшес".
Тот, кто кюшал когда-нибудь
Грюши,
Никогда не забудет
Их вкюс.
Я поставлю пятерку им
С плюсом
И добавлю
Еще один плюс!
Эти грюши
Выращивать трюдно,
Нужен тонкий
И тщательный
Трюд.
Но зато
Удивительно людно
На базарах,
Где их продают.

(Ци) Спайк Мілліган
Переклад Григорія Кружкова

Двадцять п'ятим кадром стану
І Закон перепишу
Хай вогонь душі не в'яне
Хай облизує межу

Стану думкою твоєю
Епізодом твого сну
Ти - герой мого есею -
В тексті заквітчав весну

Я римую почуттями
Дістаю слова із надр
Засвічуся між рядками
Я, твій двадцять п'ятий кадр...

Дякувати Богові, чергова п'ятниця пережита! На подвиги цей день не щедрий... Зате нічого поганого не сталося... Свіженьке до слова

Смерть

Все життя мрію померти від втоми, а не від нудьги (Гросарт).

Як нестримним водоспадом
Час збігає в Невідомість,
Розбива байдужим градом
Сни й ілюзій Невагомість,
Так тоді Душа, згрубівши,
Утрача потребу Плачу,
І всі Музи, геть змілівши,
Візьмуть ідола Невдачу.
Зрада Думки, Серця зрада
І Роздвоєння підступне...
І повсюди ця Неправда -
Смерть Життя свічу задмухне.

Хочу відзначити цю ніч... Вона особлива так само, як і інші ночі з-четверга-на-п'ятницю... Саме в такий час у мене починається глобальне самопросвітництво... Сиджу і вчуся... Ну цього разу об'єм роботи не смертельний, що вже суттєво піднімає бойовий дух... Вишкрябую конспект з екології... Перерва на творчість... Свіженьке:

У царині невмирущого оптимізму

Щастя - свобода тепер, задоволення минулим, сподівання на майбутнє (В.Є.Михальцев).

Вивертаю я з острахом душу
І купаюсь у бризках шампанського.
Інтрозвуки знекровити мушу,
Щоб покою не рушить британського.

Я спіткнусь, та лише посміхнуся:
“Все чудово! Було так сплановано!”
Крізь негоди буття проберуся –
Шлях цей жартом моїм ізторовано.

І зі складнощами привітавшись,
Зможу поглядом землю не зміряти,
Долі виклику не відцуравшись,
В веселкове майбутнє повірити.

Урочисто нарікаю цей бездощовий і не дуже холодний день Днем творчого процесу! Ура! Хай живуть до неймовірності нахабні музи!..
Очі ріже, як ніби вони не мої... Ех... Хочу спати і не можу... Ню та то нічого... Гріх спати сьогодні... Відіспимося всі в труні...
Отже, свіженьке до вашої уваги:

Славетному місту Кия - столиці нещасливої землі

Бувають люди, схожі на нулі: їм завжди необхідно, щоб попереду них були цифри (Оноре де Бальзак).

Сірі шибки у скорботі безмежній
Небо вмиває кислотним дощем...
Місто нахабства. Порядки тутешні
В душах байдужістю викличуть щем.

Місто цинізму з минулим славетним
Стисне в обіймах сталевих своїх
Гуркіт сердець, що належать мав мертвим
Й нині відлунює в тюрмах чужих.

Ми в кабалі. Нарікаєм на долю:
"Все в нас погано, усі ми дурні..."
Вставши з колін, знову лізем в неволю -
Ніби сліпі, що живуть у труні!