Рано чи пізно я завжди повертаюся до мого жж. Навіть коли земля тікає з-під ніг.
17 жовтня стало плавучим острівком земної тверді. mors_immortalis змінила прізвище, хі-хі :) І з цього приводу молодятам мої найкращі побажання. Два дні свята, а потім повернення в будні:

Оскільки мишки продовжують продукуватися, нагадую про малишів-карандашів (хлопчики-дівчатко, їм по 2 місяці), які шукають маму-тата в людській подобі:
( Photos inside )

7/100

Вчора мав би бути 5/100, головною новиною якого є вагітність мишки Крьотік. З технічних причин (бо реальних зараз не пригадаю) він буде в 6/100.
Новиною 6/100 є культурна програма суботнього дня:
1. Я знов не виспалася.
2. serward став телезвіздою (раніше він був лише звіздою преси і Піднебесної Канцелірії Телепатії).
3. zelleno4ka і друзі склали нам компанію у прогулянці Києвом і походом у два музеї: Однієї вулиці (люди, там стільки буковок!) та Аптеки (тут же ми знову бачили букавкі, затарилися чаєм і милом ручної роботи - запах у нього таки сильний).
4. Афігєнно круто!

Пи. Си. Ну да, 6/100

Вперше в житті розмови уві сні по телефону були настільки реальними і керованими.
Мораль така: коли телефонний дзвінок перериває фазу швидкого сну, від мене можна наслухатися всіляких неймовірностей і асоціацій, зліплених докупи в єдину ідеальну синтаксичну форму.

3/100

Сьогодні для нас із serward'ом стартує бізбашиний марафон 100 днів - 100 постів. Не те щоб нам нема що робити, але ж треба якось урізноманітнювати життя.
За час моєї жж-мовчанки я з'їла дві пачки Енергіну, прочитала пару книг за програмою і одну дуже хорошу поза нею, відкрила велосезон, вчинила безлад на десктопі (це як зрив анонімного алкоголіка), коротше як у тому фільмі: "Я - Да-Чувак!"
Питання в тому, хто писатиме пости за ті чотири дні, що ми будемо в горах?

Пи. Си. Віддам у добрі руки двомісячних піщанок (є два хлопчика і дівчинка). Це час акцій: ні дня без ниточки, ні френда без піщанки і те де.

Дали нашій групі завдання: зробити книжку про голодомор. Хотіли ми того чи не хотіли, ми її робили:
◘ збирали статті (де мали виразити авторське "я");
◘ облажалися з художником (на мене й досі ображатимуться, що я не втулила в книжку руку з дегенеративними трьома пальцями, зернами-краплинами чи хатою, зображеною без жодного натяку на перспективу та пропорції - всього два малюнки на папірці);
◘ і вже на фінальному етапі верстки виявляється, що 5 з 16 робіт - чистої води плагіат (в тому числі і стаття дєвучки, що звинувачувала мене в нелюдяному ставленні до художника - дизайнера-першокурсниці, яку чомусь величали "дитиною");
◘ а ще дві роботи - просто сміхотворні (уявіть собі 1933 рік, коли в сільських магазинах полиці прогинаються під вагою продуктів, а у дітей нема грошей, щоб їх купити тощо).

Народ на третьому курсі ВСР навіть не відучився ставити абзаци пробілами. Та що там, вони ще й додаткових пробілів десь натулять. Про читання власних опусів ми навіть подумати не могли, а ККД знаходження помилок = 4 %. Але найцікавіше вийшло з авторським "Я". Коротше, чекайте нове покоління професіоналів видавничої справи.

Пи. Си. Книжка вийшла хороша, якщо її не читати.

Всі ми діти цієї планети. Ми ростемо і вдосконалюємося протягом усього життя (хоч людська організма від моменту статевого дозрівання вже починає старіти - зараз не про те).
Більшість із нас пам'ятає свою першу книжку або найяскравішу книжку свого дитинства, яка, можливо, могла вплинути на подальші світоуявлення, характер, стереотипи.
А ще іноді книжки з вашого дитинства шокують або дивують вас, дорослу людину, і ви починаєте аналізувати свою поведінку, вчинки та висновки.
До чого ж я веду?

lit_kid - спільнота, яка повертає у стан дитячої психоделії, яка все життя поряд, але майже завжди лишається непоміченою.
Якщо ви маєте улюблені книжки дитинства з яскравими і вражаючими ілюстраціями, поділіться радістю з іншими!
Спільноту френдити обов'язково! Хай всьо буде чотко!

Тим часом як пів-Києва преспокійно їздить на велосипеді, я тільки вчуся. Мені на велосипед треба чіпляти букву "У", бо люди, що йдуть на зустріч мому руху, впевнені, що я, натурально, зараз легко попетляю між ними, нікого не зачепивши. Але ж яких зусиль то мені варте! Я тільки й думаю, щоб не влипнути в когось з лисяпетиком. Особливо після випадку на Московському мосту.
Я їхала собі, аж поки не помітила, що мене невідворотно зносить направо, на паркан. Я вирішила виправити ситуацію, але невдало, раптом з-під мосту виріс стовп (пофарбований сірою фарбою ліхтар). Оскільки фарба на ньому була трохи недбало наквецяна, після афігітєльного шмяку головою об стовп, у мене на обличчі, крім не дуже помітних поки що синяків, лишилася трохи більш помітна подряпина.
Хроніка: їду, поворот, стовп, шмяк, зображення відсутнє, Вова мну підвів із землі, перша моя думка: "Ухти!", (з'явилося зображення), лисяпетик теж підняли і урочисто повернули мені (лапочка без жодної подряпини!).
Пи. Си. Здуріти, я Шумахір!

Уря-а-а-а-а!!! В мене нові друзі!)) Бггг Це подарунок на День народження. Планувалося дегусятко (мишка така), але зірки вибудувалися таким чином (досить неочікуваним чином), що ми купили двох монгольських міні-тушканчиків. Як це не дивно (я просто не чекала від себе такого), це хлопчик і дівчинка. Вони дружать, їдять з однієї тарілки (іноді б'ються за право сидіти в тарілці під час трапези), вивчають свою нову хатинку... ( Ну і ось фотки )

Швидше б уже літо!) За ці дні ми насвяткувалися з приводу татового Дня народження, на який також припав і день народження Лєніна, на жаль, але то таке.
За ці дні ми з Сергійчиком врятували з магазину кота. Тепер у мене з'явився ще один друх, а у мишки із Флоніксом - брат! Ім'я ми ще не придумали. Поки його звуть Черниш:



Равлики махають вам руцьою:

Вони кажуть: "Ми щасливі, щасливі! У нас багато їжі. У нас здоровий спосіб життя". Пунятно?)

Я ходжу в інститут. Загалом щоб отримати щось корисне та позитивне. Щоб те, що мене цікавить, приносило задоволення, а не відчуття заколупливого обов'язку. Близько половини моїх одногрупників ходять в інститут, щоб отримати якісь срані бали. Заради сраних балів вони ладні забути про повагу до колег. А навіщо спілкуватися, висловлювати точку зору, якщо треба тараторячи прочитати якийсь уривок нікому непотрібного тексту і отримати бал?

Увага, питання:
Навіщо козі баян?

Найшедевральніше оголошення. Електричка, людей багато, крізь сумки і візки пробираються вагонні продавці різних суперових і необхідних речей, кричать, пропонують прищепки, кришки для консервації, кросворди, вафлі, йомайо (це, як виявилося, цукерка), ручки...
Приз за найкращу пропозицію отримує жіночка, що запропонувала (дослівно) "журнал дєцкій майо здаров'є різінавая пірчатка". Так і хочеться по-людськи сформулювати: Дитячий журнал "Моє здоров'я" і гумова рукавичка в комплекті: досліди себе сам!

Сьогодні День народження Альберта Ейнштейна і День числа Пі. Всіх вітаю. Ще сьогодні свята п'ятниця. Все сталося, як бажалося. Стьоклишко. just_freya та vilasa. Кого з нами не було, той провтикав. Смаль, халтурщики!

Один суттєвий момент. Цілих 85 хвилин я несказанно любила і поважала КСС. Такої класної лекції я не слухала давно. Патогенний текст. Текст, який руйнує наш мозок. Ну буває ж таке щастя. На цій мажорній ноті закінчується мажорний день. Апосюм йде спати, щоб випасти з життя на два дні, погризьти смачних шашличків і отримати море позитивчику. Чого і вам бажаю!)

Отже, ніч була чудова. За виконанням завдання з текстознавства. Ранок - не менш чудовий. Якщо не хотітиметься сьогодні спати, то день і вечір теж будуть чудові. Життя прекрасне. Весна прийшла!.. Лишилося знайти себе, як сказала Людмилка, або попросити, щоб знайшли.

Апдейт: Хочеться виспатися кілька днів поспіль. Та і зараз - чим не привід. Всьо. Всім добраніч!

Моя френдстрічка вже давно майорить цим флешмобом, проте майоріла вона ним у мою відсутність... 5 асоціацій. Ви відзначаєтеся в коментах, я називаю п'ять моїх асоціацій щодо вас, ви всьо красіво пояснюєте в себе в журналі або тут же в коментах, якщо у вас таке вже є.
interruptor загадав мені п'ять таких:
1. Скайп. То є така файна програма, яка з'явилася в мене досить давно, але користуюся я нею досить рідко. То було вигадано, щоб моя сестра могла дзвонити з Нью-Йорка, де вона живе, комфортно і на шару. Ця програмка запускається щоразу, коли я вмикаю кампутір, але невдовзі мною вимикається. Там небагацько контактів дуже хороших друзів, але як завжди, нікого нема, всі в асьці... "Пан за пана хОвайсь", одним словом.
2. Змії) Я не юний натураліст, тому біологію вчила погано. Рішення використати цей нік замість того, що зазвичай (Aristokratka), було викликане прагненням правди жизні (червона чи синя), у відповідь на "Змія ти підколодна". Якось прижилося. Хороший символ)
3. Фортеця. Емн. Навіть не знаю, що за фортеця... Цитадель? Фортеця то є щось таке надійне, захищене і безпечне, мабуть.
4. Літфорум. Який літфорум не знаю, але дещо з літ- у мене таки було. Трошки. Десь там. Побуло і перестало. Намагаюся щось таке зробити. Але поки не вистачає часу і мозку, мабуть.
5. Слово "супірсупірсупір". Ну це, безперечно, не моє. Це не "Емн", не "Кусь", не "Псіса", не "Апосюм" і навіть не "Плифіт". Це слово авторства якоїсь іншої Тані. Ліберман. Отак постібешся пару раз, і причепицця. Я чесслово, до "Супірсупірсупір" не маю жодного відношення, але ним можна передати схвальне ставлення до чогось!)

Прочитала 50 постів френдстрічки.
Інше перечитуватиму потім і в індивідуальному порядку.
Оголошую про випоузь у блогосферу з надр ЖЖ-кризи.
Ура, таварісчі.
Окремий привіт карьосьому зяці. Бадрісь! Ми Тебе лю!
Псісосьтраусь і Зелений опосум передають вам усім привіти.
Вони кажуть, шо ви найкращі у світі френди і що вони вас лю і дякують за те, шо ви є.

Пи. Си. Лєро, окстісь же! © Йа
Пи. Пи. Си. Латиниця красивіша за кирилицю.
Пи. Пи. Пи. Си. Ви знаєте журнал пана Паримського? Ні? Ну і фтопку його.

суппамегахьюджекаунтофгіперсуппамегагрейтгрінапосумлісін!!!

Зелені опосуми-видавці захоплять світ!

Жити треба процесом і заради процесу, бо результат є ще одним процесом. Останні два тижні це був відчасти вимушений процес, залікова сесія, проте це, мабуть, найуспішніша залікова сесія з попередніх. Оцінки несподівані, хоча це навіть не має жодного значення.
Настрій другого вебу вже починає потихеньку повертатися з першим відчуттям спокою. Es ist wunderbar, як не більше. Я в захваті.
Посиденьки по п'ятницях стали доброю традицією, щоправда місце доведеться змінити. В "Битку" відмінили акцію "Щасливий день" (при покупці літра пива ще півлітра на шару), до того ж бармен-даун надто доповнює всю картину.
У мене зібраний пазл на дві тисячі. Вже готується до збірки наступний, на три. serward збирає зараз зображення старовинної географічної карти, пазл розміром в 13224 елементи, 3 метри на 1,65 метра. Я допомагаю і вболіваю!) І веду облік покладених мою власноруч пазлинок.
У мене живе зараз 19 равликів (поки що міцно сплять).
Нарешті я роблю манікюр. Наршеті, я можу читати, коли завгодно. Може, зайнятися ще вишиванням?)
Пи. Си. Та не було у мене фази "Стьоклишко" у п'ятницю!!!

В воде пузырьки,
А в воздухе капли,
Капли падают вниз,
Пузырьки поднимаются вверх,
Злу не хватает добра,
Ложь не может без правды,
Холод хочет тепла,
Тьма стремится на свет -
Равновесия нет...
(Ольга Пулатова)

Часу. Сну. Мало. Думок. Роботи. Багато. Занадто. І рано чи пізно. Настане. Момент. Коли. Вже нема сил. І вже є сон. Чай уночі. Кава увесь день. Зайці. Флешки. Дівоча пам'ять. Плани на п'ятницю. Серажим. І знову Серажим. Багато разів. Сон...
Якщо чесно, я так хочу тижневі канікули!
Бо коли так швидко біжиш на місці, земля таки тікає потроху з-під ніг...
Це є той період, коли я читаю, але не коментую, і майже нічого не пишу.
( Апдейт. Флешмоб )

Сьогодні вперше в житті я вийшла на якісно нову фазу "стьоклишка". Настійльки нову, що вперше в житті я йшла по тротуару, і машина, що їхала повз мене по калюжі і спричинила водоспад, під який я потрапила, не роздратувала мене анітрохи. Більше того, я так досі і не усвідомила сам факт грязьового водоспаду, який прийшовся на мене, мабуть, найбільше з усієї компанії: serward, vilasa, sunnystlouis, sakhno_ju. Бомбєзно ми пива попили...
Далі... Про псіс.



Я цього голуба запамйатала. Він прилітає до кіоску з канцтоварами щодня, коли я йду на пари... Його там підгодовують!)

Далі. Важливе.

Ми йдемо завтра, в суботу, в Антресоль. Це якщо вийти зі станції метро Льва Толстого, піти до товаріща Лєніна, стати до нього обличчям, і піти направо. Хто не полінується, можна також і з Хрещатика. О першій дня чекаємо всіх. Приєднуйтеся!