Вранці мишача клітка була уражена занепокоєнням і психозом, Ірочка істерично копала, Лєрой патрулював по кутках. І маленький червоний комочок ворушився у тирсовому пагорбі. Раптом до мене прийшло усвідомлення того, що очікуване сталося: в мишачому сімействі поповнення. Поповнення на одне дитинча, яке щасливі батьки тягали по всій клітці, закопували і всіляко намагалися сховати від моїх очей ( своє чадо: )

Тим часом як пів-Києва преспокійно їздить на велосипеді, я тільки вчуся. Мені на велосипед треба чіпляти букву "У", бо люди, що йдуть на зустріч мому руху, впевнені, що я, натурально, зараз легко попетляю між ними, нікого не зачепивши. Але ж яких зусиль то мені варте! Я тільки й думаю, щоб не влипнути в когось з лисяпетиком. Особливо після випадку на Московському мосту.
Я їхала собі, аж поки не помітила, що мене невідворотно зносить направо, на паркан. Я вирішила виправити ситуацію, але невдало, раптом з-під мосту виріс стовп (пофарбований сірою фарбою ліхтар). Оскільки фарба на ньому була трохи недбало наквецяна, після афігітєльного шмяку головою об стовп, у мене на обличчі, крім не дуже помітних поки що синяків, лишилася трохи більш помітна подряпина.
Хроніка: їду, поворот, стовп, шмяк, зображення відсутнє, Вова мну підвів із землі, перша моя думка: "Ухти!", (з'явилося зображення), лисяпетик теж підняли і урочисто повернули мені (лапочка без жодної подряпини!).
Пи. Си. Здуріти, я Шумахір!

Уря-а-а-а-а!!! В мене нові друзі!)) Бггг Це подарунок на День народження. Планувалося дегусятко (мишка така), але зірки вибудувалися таким чином (досить неочікуваним чином), що ми купили двох монгольських міні-тушканчиків. Як це не дивно (я просто не чекала від себе такого), це хлопчик і дівчинка. Вони дружать, їдять з однієї тарілки (іноді б'ються за право сидіти в тарілці під час трапези), вивчають свою нову хатинку... ( Ну і ось фотки )

Цілий день неробства. Я вже не знаю, як іще полінуватися. Вже і в СімСіті4 набавилася, і вишивати почала... Ну це приємна частина поста. Далі про останні будні в інституті.

Завтра екзамен з української. Оцінку знаю наперед. Бісова Бульйонська система і всі, хто до неї причетний. Я ненавиджу їх щиро і сильно.
Люди ближче до сесії стають маразматичними. З ними неприємно спілкуватися. Невже не зрозуміло, що одного разу їх можуть залишити у спокої, на одинці з власною образою, гордістю, зарозумілістю, а ці вже знають що робити - і кісток не залишиться, умовно кажучи.

Найближчим часом - пошук видавництва, якому потрібен молодший редактор, уха-ха!)

Далі про вічне. Україна - країна бездарної реклами. Особливо політичної. Фу! Фугидота!!!

І ще про прекрасне. Ми продовжуємо кампанію "Врятуй звірятко з магазину". ( Знайомтеся )

Швидше б уже літо!) За ці дні ми насвяткувалися з приводу татового Дня народження, на який також припав і день народження Лєніна, на жаль, але то таке.
За ці дні ми з Сергійчиком врятували з магазину кота. Тепер у мене з'явився ще один друх, а у мишки із Флоніксом - брат! Ім'я ми ще не придумали. Поки його звуть Черниш:



Равлики махають вам руцьою:

Вони кажуть: "Ми щасливі, щасливі! У нас багато їжі. У нас здоровий спосіб життя". Пунятно?)

Рідний брат мишки, Флонікс Степанович... Степанович - на честь богів нашої кафедри!)

Сьогодні вимушений вихідний. Я застудилася, мабуть, після зливи в суботу. Одним каменем з душі менше - я доробила ту бісову книжку з першого курсу... Колєги - плачте, ми всі цього давно чекали, бугога!)

Примітка! Якщо цей пост таки читає хтось із одногрупників - прошу в камєнти, приз - барбариска! (Ухаха! ЖЖ ніхто з них не читає, швидше за все).

Не могла ніяк дорватися до блогу через всякі модулі і бла-бла-бла.

Пи. Си. Хтось забув у мене вдома браслетика...
Пи. Пи. Си. Я його візьму в "заручники".
Пи. Пи. Пи. Си. Фотозвіт незабаром.
Пи. Пи. Пи. Пи. Си. Викуп космічних масштабів.
Пи. Пи. Пи. Пи. Пи. Си. Подробиці в асьці.

Я хотіля, сьоб мені дозволили купити миську... І це сталося... Мені купили миську...
Миська, зіноцього льоду, звати Оксентієм Федотовичем... Гарне козацьке імйа для миськи...

Нічого подібного раніше зі мною не траплялося, подібних вражень не було раніш... Я просто відкрила конверт, а метелик, що лежав у ньому, розгорнув крила і опинився вище рівня наших поглядів... Потім другий... Метелики, що цього ж дня вилізли зі своїх лялечок, занепокоєно пурхали по кімнаті, випробовуючи крильця у першому польоті.
( Фото. Слова зайві. )

Дуже довгого поста не писатиму, просто хочу вам повідомити, любі мої френди, шо мені карашьо!.. У загальному мені карашьо і ще краще... Я думаю про привабливість та всемогутність жиже стабільно і постійно, але іноді не вистачає снаги залізти сюди і начитатися/напоститися/накоментитися... Навіть якшо начитатися виходить, то накоментитися не завжди, але то не біда. З каментами я ще даганюсь.

Прекрасно геть усьо!
Вибори закінчилися (і поки бюлетені ще тільки обробляються у ЦВК, я щиро бажаю всім кандидатам в депутати незабутнього відпочинку на островах Бермудського трикутника, або в Гренландії серед вічної заметілі та білих голодних мішаньок, або серед скажених розлючених пінгвінів Антарктики, або серед тихоокеанських акул чи касаток, або в товаристві Псісосьтрауся і те де.)

Мені таки вдалося стати терористом!.. Мій перший терористичний досвід утримання заручника тривав три дні! Уля-а-а-а-а! Я не вірю свому щастю!

У мене новий друх: дерево Гільгамєш (або Гіля), карликове, себто бонсай:



Кому не байдужа доля деревця, нагадуйте мені час від часу його поливати...
Ну так ніби все... Поповзу в інститут... Надія на те, що хоч цей понеділок буде не такий нудний, вмирає останньою. В цьому семестрі є один паршивий день - понеділок. Прарвьомся!

Життя потроху повертається в пазітіффне русло...
Наверсталася...
Напоузялася...
Насміялася...
Насичалася...
Накусалася...
Втомилася... Поузю сьпатки...
Пи. Си. Пробую себе в ролі юного терориста, намагаюся брати заручників... Заручник тікає знову і знову... Неподобство... Цього разу він лишив у заставу свою шапочку!))
Пи. Пи. Си. Шапочка каже: "Визволіть мене, мені страшно!"
Пи. Пи. Пи. Си. "Пи. Пи. Си." - то тонкий натяк...))